У світлі реформування сучасної системи освіти, яка передбачає початок навчання у школі переважно з шести років, проблема готовності до школи набула особливої актуальності. Значення ступеня "шкільної зрілості" важко переоцінити на даному етапі розвитку суспільства, коли все більшу актуальність здобувають тези про систему безперервної освіти й виховання людини, коли саме підготовка дітей, її ефективність визначає успішність подальшого розвитку особистості, підвищення рівня навчання й сприятливе професійне становлення. На сьогодні активно проводиться робота по перегляду методологічних основ дошкільної та початкової ланок освіти, впровадження наступності у їх роботі. У Законі „Про дошкільну освіту” йдеться про обов’язковість підготовки кожної дитини до систематичного навчання у школі. Така підготовка має на меті не тільки вироблення певних знань, вмінь і навичок дітей, а, більшою мірою, вона спрямована на загальний психічний розвиток особистості. Завдання, що стоїть перед психологічною службою системи освіти – організувати соціально-психологічний супровід навчально-виховного процесу.

За рядом даних (О.Є. і Г.Г. Кравцови), майже третина дітей семирічного віку мало готова до школи. Особливо часто виявляється недостатня сформованим окремих компонентів психологічної готовності. Усе це вимагає певної корекційної роботи педагогів та психологів.

Окремою є проблема шестирічних дітей. У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення та уваги; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.

Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.

Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Мета досягається набагато успіш­ніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети (В.К. Котирло та ін.).

Усе це ускладнює процесс входження шести річок до системного навчання в школі, сприяє виникненню труднощів під час адаптаційного процесу та потребує підвищення психолого-педагогічної уваги при підготовці до шкільного навчання.

З практики своєї роботи ми бачимо, що громадська думка та вимоги батьків орієнтуються на застарілі уявлення про принципову важливість предметних   знань   у   забезпеченні    успішності   в   школі,   позитивного 

ставлення до дитини дорослих і  однолітків.  Важливу  роль  у  підготовці  дитини  до   школи,   безумовно,    відіграє    навчальна    діяльність,   коли 

заняття  будуються  з  урахуванням  її  вікових  особливостей  на  ігрових прийомах. Але насамперед  шкільна зрілість дитини має визначатися  її  фізичним  станом,  достатнім  рівнем  розвитку  мислення,  творчої  уяви,  вольової,  мотиваційної  та  особистісної готовності  до  систематичного  навчання. Оптимальне поєднання психологічної та педагогічної  підготовки  дитини  до школи  є  необхідною умовою розв’язання  проблеми  підвищення  якості роботи дошкільного навчального закладу. 

Тому метою роботи практичного психолога в цьому напрямку є забезпечення психологічної підготовки дітей до навчання у школі: формування соціальної, мотиваційної, інтелектуальної, та емоційної сфер, що необхідно для  створення оптимальних умов для подальшого шкільного навчання.