Вміло організована робота з текстом, як на уроках української мови, літератури, так і в позакласній діяльності залучає школяра до творчої праці, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати й вдосконалювати культуру цього почуття. Таку вимогу диктує сама специфіка предмету, у якому поєднується раціональне й чуттєве. Складний процес формування інноваційної особистості неможливий без удосконалення цього емоційного сприймання.

Ще Арістотель заявляв: якщо ми піклуємося  лише про розумовий розвиток молодої людини, забуваючи про 1необхідність  розвитку її почуттів, ми йдемо назад, а не вперед. В.Сухомлинський наполягав на необхідності виховання почуттів, усвідомлюючи труднощі цієї роботи: «Учити відчувати – це найважче, що є у вихованні. Школа щирості,чуйності, співчутливості – це дружба, товариськість, братерство. Дитина відчуває найтонші переживання іншої людини тобі,коли вона робить щось для щастя,радості, душевного спокою людей».