Образ української жінки-страдниці

в творах українських письменників

Однією з провідних в українській літературі XIX століття була жіноча тема, а точніше – тема жінки-страдниці. Образ дівчини, яку скривдив коханий, образ уярмленої чоловіком та його ріднею дружини, щирої та сердечної матері, що всією душею вболіває за своїх дітей, пригнобленої кріпачки і водночас духовно багатої, волелюбної й поетичної натури, якою завжди була українська жінка, завжди приваблював майстрів слова.

Панас Мирний теж збагатив тему інтимної трагедії жінки. В українській літературі другої половини XIX – початку XX століття про це не раз уже писали В.Самійленко, І.Франко, І.Манжура, І.Нечуй-Левицький, М.Старицький, В.Мова-Лиманський, О.Кобилянська та інші. Особливо значне місце займала жіноча тема в п’єсах провідних діячів театру корифеїв Марка Кропивницького, Івана Тобілевича (Карпенко-Карого) й Михайла Старицького, які намагалися привернути увагу до наболілої теми. Ця популярна тема у творах відомих авторів потрапила в поле зору багатьох відомих літературознавців і театрознавців