Тема: Томас Манн «Маріо і чарівник». Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму.

Мета: сформувати навички аналізу художнього твору;

розвивати творчі здібності глибокого «занурення» в текст та його осмислення, вміння мислити логічно, аналізувати, співставляти факти;

виховувати почуття особистої гідності, гуманізм.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, епіграф, портрет

письменника, робочий зошит.

ХІД УРОКУ

Моральність та життя – це єдине ціле.

Мораль є суддею,

який виносить вирок життю людини.

Томас Манн

І. Організаційний момент. 

         Доброго дня. Мене звуть Ірина Миколаївна. Сьогодні я проведу у вас урок. Сподіваюсь, що ви мені в цьому допоможите.

         У вас на партах лежить робочий зошит, в якому ми будемо працювати. В кінці уроку я збиру ці зошити та перевірю.

Слово вчителя. Ляйбніц стверджував, що Бог створив найкращий із світів. До висот божественної краси піднявся розум та дух людини. Але раптом ХХ століття показало зовсім інше обличчя homo sapiens. Томас Манн був одним із тих письменників, хто застерігав та попереджував про катастрофу.

ІІ. Актуалізація опорних знань

робота з опорним конспектом

ØПідкреслить основні риси модернізму

ØДайте визначення новели

ØЗапишіть основні ознаки новели

ØЩо таке тоталітарний режим?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчання. 

Школа, що пройшов письменник, допомогла йому рано, задовго до того як Гітлер прийшли до влади в Німеччині, побачити, який небезпечний, згубний для Європи. Для людства є дурман фашистської ідеології і відстала пасивність, що потурає цій ідеології. У цьому сенсі його «лабораторний метод» загартував письменника для боротьби проти фашизму. Поясненням і підтвердженням сказаного може слугувати новела «Маріо і чарівник».

Сьогодні на уроці ми проведемо дослідження і дамо відповідь на проблемне питання, яке з’явилося після прочитання новели.  

Чи можна дурити людей безкарно?

(відповідь на це питання учні будуть шукати протягом уроку)

Розпочнемо розмову з обговорення назви новели.

1.     Чому Т. Манн саме так назвав свою новелу – «Маріо і чарівник»?

Новела називається так лише тому, що саме завдяки цим героям ми дізнаємося про головного героя, а найголовніше – про ту проблему, від якої потерпає цей головний герой і яка становить ідейний зміст новели.

2.     У чому полягає ідейний зміст новели Т. Манна?

Є речі, від яких можна позбавитися, лише знищивши їх. Є випадки, коли людина опиняється у ситуації, в якій не вона вирішує, що треба робити, а хтось вирішує це за неї. У цьому справжня трагедія.

3.     Хто є головним героєм новели Т. Манна?

Оповідач є головним героєм новели. Його очима ми спостерігаємо за розвитком подій, про нього ми дізнаємося з новели найбільше, завдяки його коментарям у нас складається враження про характер зображуваних подій та про постаті, які він змальовує.

3. Робота в групах

1-ша група. Дайте характеристику оповідача. Яка його роль розкритті ідейного змісту?

2-га група. Назвіть епізодичних героїв. Яке їх значення в ідейно-художньому задумі новели?

3-тя група. Знайдіть деталі, які передають задушливу психологічну атмосферу Італії 30-х рр. ХХ ст. Визначте їх місце в композиції новели та в ідейно-художньому змісті.

         Виступ груп. Оцінювання

УЧИТЕЛЬ. Саме в цей час з’являється Чіполла. Масові афіші проголошували, що це «мандрівний віртуоз, майстер розважати публіку, заклинач, ілюзіоніст і штукар». Досить було самого оголошення, щоб запаморочити голову дітям. Але знову з’являється тема тривоги: так його відлякує пізній початок виступу штукаря. Важливим є зауваження оповідача, що пішли заради бажання розвіятися, «мимоволі заразила палка цікавість дітей».

·        Прочитайте портрет та опис одягу Чіполли. Чому автор порівнює його з блазнем?

 УЧИТЕЛЬ. Виступ Чіполли перетворюється на утвердження себелюбства влади над іншими людьми на рівні підсвідомості, підкорення чужої волі.

·        Охарактеризуйте Чіполлу

4. Робота в групах

         Уявіть себе режисерами фільму.

1-ша група – художники. Які би кольори ви користали?

2-га група – композитори.Яку музику підібрали б?

3-тя група – костюмери. Які костюми ви би обрали?

- ... Сільвестра, твоя Сільвестра — чудова дівчина, правда ж? – Чіполла звертаючись до Маріо. – Справжній скарб! Серце завмирає, коли бачиш; як вона йде, дихає, сміється, така вона гарна. А її повні руки, коли вона пере і, стріпнувши головою, відкидає з чола кучері? Ангел небесний!

   Маріо втупився в чарівника, витягнувши голову. Він наче забув, що стоїть на сцені і його бачить публіка. Червоні плями збільшилися, ніби він підмалював очі. Я рідко таке бачив. Його товсті губи були ледь розтулені.

   — Той ангел журить тебе, — вів далі Чіполла, — чи, швидше, ти журишся за ним… Це різні речі, любий мій, повір мені, зовсім різні речі! У коханні завжди бувають непорозуміння, можна навіть сказати, що ніхто стільки не свариться, як закохані. Ти, певне, подумаєш: що знає про кохання цей Чіполла зі своєю маленькою фізичною вадою? Помиляєшся, він знає про нього багато чого, він глибоко проник у таємниці кохання, і до його думок варто прислухатись. Та облишмо Чіполлу, зовсім забудьмо про нього і вернімося до Сільвестри, до твоєї чарівної Сільвестри! Що? Невже вона віддає перевагу якомусь крикливому півневі, і він сміється, а тебе плач бере? Проміняти на когось іншого тебе, такого щирого, симпатичного хлопця? Нізащо, і ми знаємо це, Чіполла і вона. Коли я ставлю себе на її місце і мені доводиться вибирати між таким просмоленим телепнем, як він, солоною рибиною, морською черепахою, і Маріо, рицарем серветки, що спілкується з вищими колами, вправно подає чужоземцям напої і палко, щиро кохає мене, то присягаюся, моєму серцю не важко зробити вибір, я добре знаю, кому подарувати серце, кому вже давно, червоніючи, подарувала його. Час уже тобі самому побачити це й зрозуміти, мій вибранцю! Час тобі побачити й пізнати мене, Маріо, коханий мій… Скажи, хто я?

   Гидко було дивитися, як облудник чепурився, кокетливо поводив кривими плечима, пускав припухлі очі під лоба й щирив щербаті зуби в солодкій усмішці… Ох, та що сталося від цих облесливих слів із нашим Маріо? Важко мені розповідати про це, так само, як і тоді, важко було дивитися на те виявлення найпотаємніших його почуттів, на ту безнадійну, обманом ущасливлену пристрасть, виставлену напоказ публіці. Він стиснув руки й підніс їх до уст, плечі його ходили ходором — так важко, схвильовано він дихав. Видно, він не вірив своїм очам і вухам, забувши тільки про одне — що їм і справді не треба було вірити.

   — Сільвестра! — у щирому захваті прошепотів він.

   — Поцілуй мене! — сказав горбань. — Повір, я дозволяю тобі! Я кохаю тебе. Поцілуй мене сюди. — І, відставивши вбік лікоть і відстовбурчивши мізинець, він пальцем показав на свою щоку, біля самого рота.

   Маріо нахилився й поцілував його.

   У залі запала мертва тиша. То була дивна, моторошна, напружена мить — мить блаженства Маріо. Ілюзія викликала в його серці почуття безмежного щастя; та коли та прикра, неприємна сценка досягла свого апогею, коли губи Маріо торкнулися облудно підставленого йому бридкого тіла, тишу порушив регіт Джованотто ліворуч від нас. А все ж таки в його реготі, брутальному й зловтішному, забринів, як мені здалося, і легкий жаль до обдуреного мрійника — відгомін того самого «poveretto», якому позаздрив чарівник і якого він хотів приточити до себе.

   Та не встиг ще завмерти той сміх, як поцілований горбань ляснув нагайкою біля ніжки стільця, і Маріо, прокинувшись, відсахнувся від нього. Він стояв, утупившись очима в порожнечу, усім тілом подавшись назад і притискаючи то одну, то другу руку до своїх споганених уст; раптом він ударив щиколотками себе по скронях, обернувсь і кинувся східцями вниз під оплески глядачів. Чіполла, склавши руки на колінах, глузливо стиснув плечима. Уже внизу Маріо зненацька круто обернувся на бігу, скинув руку вгору, і крізь оплески й сміх прорвалося два короткі, оглушливі постріли.

   Зразу ж стало тихо. Навіть танцюристи завмерли, спантеличено витріщивши очі. Чіполла схопився зі стільця і простяг руки, наче хотів крикнути: «Стійте! Тихо! Усі геть від мене! Що це?» Та за мить уже важко осів на стільці, голова його впала на груди, а потім і сам він боком звалився додолу, та так і лишився лежати — нерухома, безладна купа одягу й кривих кісток.

   Зчинилася неймовірна метушня. Дами трусилися й ховали обличчя на грудях у своїх супутників. Одні гукали, щоб хтось викликав лікаря й поліцію. Другі кинулися на сцену. Треті оточили Маріо, щоб відібрати в нього зброю, вихопити з опущеної руки маленький тупоносий механізм, що навіть не скидався на справжній пістолет, ледь помітний ствол якого доля спрямувала в ніким не передбачений, несподіваний бік.

5. Диспут.

1.     Чи можна навести факти масового гіпнозу в історії людства?Наполеон, Гітлер

2.      Яку історичну постать можна вважати надлюдиною? До чого призвела людей тотальна жага до влади?Тоталітарні режими Адольфа Гітлера та Йосифа Сталіна, чия жага влади призвела до загибелі та поневірянь мільйонів людей.

3.     Чому цілі нації сліпо підкорялися владі сильної особистості? Хотіли бути обманутими.

4.     Чи можна вважати Чіполлу уособленням надлюдини? Доведіть свою точку зору цитатами з тексту.

Так, його можна вважати уособленням надлюдини, тому що чарівника Чіполла герой, який прагне мати безмежну владу над усіма людьми. Застосовуючи гіпноз, він робить із людьми страшні речі, при цьому не страждаючи на докори сумління.

5.     Як ставиться Томас Манн до Чіполли? Чи засуджує він його життєву філософію?

Томас Манн не сумнівається в хибності такого життя. Його зовнішній вигляд викликає у читачів відразу.

6.     Чи можна назвати Маріо особистістю, здатною протистояти надлюдині і масовій хворобі?

Вбивство Чіполли доказує здатність Маріо протистояти масовому психозу.Будь-яка людина, яка чформувалася як особистість може протистояти будь-якому гіпнозу.

7.     Ф. Ніцше вважав, що тільки та людина є вільною, яка відкинула будь-які моральні принципи. Чи погоджується з ним письменник Томас Манн? А як вважаєте ви?

Письменник не погоджується з цим твердженням Ф. Ніцше. Це він доводить, змальовуючи огидну постать Чіполли, позбавленого усіх моральних принципів.