Заняття в школі може тільки доставити до обмеженого розуму і немовби вбити в нього всі правила, здобуті чужим розумінням, але здібність правильно користуватися ними розвине тільки домашня самостійна робота.

І.Кант

Домашнє завдання – складова частина навчального процесу . Головна його мета розширити і поглибити знання, уміння, отримані під час уроку, запобігти забуванню, розвинути індивідуальні здібності. Домашнє завдання ефективне тільки тоді, коли учні належним чином його виконують. Тому необхідно створити для цього умови, мотивувати ставлення школярів до їх виконання. Для розвитку індивідуальності кожного школяра — домашньому завданню відведено неабияку роль. Адже їх можна за необхідності диференціювати. На уроці, що планується для всіх школярів практично однаково, потрібно створити передумови для розвитку індивідуальності кожної дитини. Для учнів, які добре опанували навички виконання певних завдань, повторне виконання подібних — вимога занижена. Було б краще змінити обов'язкове домашнє завдання й порадити їм обрати завдання підвищеної складності . Диференційовані завдання розвивають самостійність учня, його посидючість і відповідальність за виконане. Доцільно дотримуватись трьох рівнів домашнього завдання. 1-й рівень. Для учнів з низькими навчальним рівнем. Завдання репродуктивного характеру, по відтворенню головного, основного в засвоєному матеріалі. При відповідях учням дозволяється користуватися складеними планами, плакатами, приладами. Завдання має бути абсолютно зрозуміло і посильно кожному. 2-й рівень. Для учнів з достатніми можливостями. Завдання конструктивного або частково-пошукового характеру (продуктивна діяльність із самостійного застосування набутих знань для розв'язання задач , що виходять за межі типових) ; відпрацювання умінь до автоматизму. Це домашнє завдання виконують учні, які бажають добре знати предмет і без особливих труднощів засвоюють програмовий матеріал. 3-й рівень. Для учнів з високим рівнем знань. Пропонуються творчі (дослідницькі) завдання. Самостійна продуктивна діяльність з перенесенням знань при розв'язанні задач на новий , нестандартний рівень , в процесі чого виробляється гіпотетичне аналогове та творче мислення. Диференціація домашніх завдань має ту ж особливість, що й етап закріплення нового матеріалу. Завжди , при подачі домашнього завдання потрібно дати інструктаж характеру і послідовності операцій. Наголошувати, що для збереження свого здоров’я треба сідати за уроки в один і той же час, мати постійне місце для занять ,котре повністю відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, чергувати виконання предметів точних і гуманітарних – це дозволяє відпочити нервовій системі. Повідомлення завдання оптимально включати в хід уроку. Робота на уроці й повідомлення домашнього завдання здатні взаємно збагачуватися, коли постановка домашнього завдання оптимально вписується в логіку уроку. Але від повідомлення завдання незадовго перед дзвінком або за дзвінком теж варто відмовитися, тому повідомляйте домашнє завдання тоді, коли воно найбільш вдало вписується в логіку уроку, але ні в якому разі не за дзвінком або після нього. Оголошення домашнього завдання після дзвінка — це більше ніж «порушення етикету».