Уперше кімнатні рослини почали вирощувати в ХІІІ ст.  Узимку 1240 року  в Кельн прибув голландський король Вільгельм, якому була влаштована урочиста зустріч у приміщенні, при крашеному деревами  та кущами, ніби влітку. З тих пір європейські монархи змушували своїх садівників вирощувати рослини в кімнатах. Спершу це були види, що мали практичне значення для імператорських кухонь. Навіть слово оранжерея походить від французького, що означає апельсин.

У наших помешканнях, як правило, поселяються тропічні й субтропічні рослини з багаторічними листками. Це пояснюється тим, що кімнатні умови деякою мірою подібні на тропічні: затінок, волого й тепло протягом року, температура без мінусових перепадів, у повітрі багато вуглекислого газу. В помешканнях з відносно низькою вологістю повітря і добрим освітленням чудово живуть рослини пустель.

Зазвичай горщики з кімнатними рослинами розміщують у вільних кутках, на шафах, у підставках на стінах, де не завжди є багато світла. Тому найбільшою популярністю користуються не дуже вибагливі до світла рослини: хлорофітум, сциндапсус, циссус, рео, сансевєра, циперус. Чудово почувають себе в приміщеннях папороті, сеткреазія, звеселяють своїм цвітом бегонії, клівія, фіалки, фуксії.