Визначення геополітичних пріоритетів державної політики – найбільш складна і доленосна проблема національних інтересів. Ця проблема вирішується насамперед дипломатичною елітою України.

На міжнародній арені Україна, зважаючи на її геополітичні характеристики, є помітним державним суб’єктом у світовій розстановці сил. В Україні, в Карпатах, розташований географічний центр Європи, в Криму – геополітичний полюс Євразії. За площею (603,7 тис. км кв) Україна посідає друге місце в Європі, поступаючись лише Росії. За кількістю населення (46,6 млн.осіб на початок 2007 року) посідає шосте місце в Європі після Росії, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції. У світовій ієрархії країн Україна перебуває у другому ешелоні як середня за індексом розвитку держава, якій однаково далеко як до найбагатших та найпотужніших країн, так і до тих, що є найбіднішими на планеті.

З позицій класичної геополітики українську геостратегію характеризують дві головні парадигми: євразійська та євроатлантична, що зумовлено специфікою геополітичних координат України, її належністю водночас до двох регіонів – Євразії та Європи і до того ж, її периферійним положенням у кожному з них. За логікою речей на початку ХХІ ст.. Україна виступає об’єктом інтересів існуючих геополітичних реалій, у першу чергу – Росії, Європи, США [1]. Саме цими реаліями визначається політика України в сфері міжнародної безпеки.

На нинішньому етапі українська влада актуалізувала свої наміри по входженню до європейських та євроатлантичних структур. Проте зіткнулася з об’єктивною необхідністю вивести на рівень добросусідства і партнерства непрості, активно взаємовпливаючі одне на одного українсько-російські відносини.