В умовах становлення в Україні громадянського суспільства, правової соціальної демократичної держави вивчення дисциплін суспільно-гуманітар­ного циклу є важливим чинником у формуванні у студентів суспільно значимих компетенцій.

Навчальній дисципліні “Історія України” належить важливе місце в системі освіти, оскільки інтелектуальний потенціал працівників визначається не тільки глибокими спеціальними знаннями, а й високими громадянськими і національно-патріотичними якостями.

Історія України – це більше, ніж наука. Вона, як це і має бути в цивілізованій країні, є частиною національного світогляду, складовою загальної культури суспільства і людини.

Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України у 2002 р., проголошує, що “освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України... Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний і економічний потенціал суспільства”.

Сучасна вища школа вимагає корінного переосмислення парадигми освіти, модернізації змісту, форм і методів становлення особистості на основі гуманізації та гуманітарізації технічної освіти, створення сприятливих умов для її самореалізації.

Це можливо, насамперед, через олюднення змісту історичної освіти. У центрі уваги мають бути не класова боротьба, а етнос, досягнення матеріальної й духовної культури, конкретні люди, що жили та творили в певну історичну епоху.

Державне відродження України вимагає більш пильної й осмисленої уваги до її історії, без чого неможливі розвиток і виховання справжнього громадянина, що здатен до самоосвіти і саморозвитку.

Вивчення життя й діяльності окремих історичних постатей сприяє формуванню в молоді позитивних ціннісних орієнтацій. Кожне покоління, кожна нація пишається своїми видатними людьми. Вони – камертон свого часу, що задає тональність життя суспільства, постійно піднімають планку суспільних діянь і прагнень.

Історія, людська пам’ять – суворий та принциповий суддя великих людей, і часто такий “судовий процес” розтягується на століття. Але переосмислення, переоцінки окремих персон тільки підкреслює їхню неординарність, здатність впливати на людське співтовариство і через багато років після своєї смерті. Саме особистість, яка має яскраво виражену індивідуальність, володіє здатністю мислення, самопізнання, тісно пов’язана з певним соціальним середовищем походженням та участю в суспільній діяльності, і є об’єктом нашої уваги.

Історія України знає чимало таких прикладів. Це когорта політичних і військових діячів, починаючи від Віщого Олега, Ігоря, Ольги, Володимира Хрестителя, Ярослава Мудрого, до славних гетьманів і кошових Війська Запорозького – П. Конашевича-Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Сірка, І. Мазепи та борців за національну ідею – М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського та ін.

Методична розробка “Історичні постаті України” є складовою частиною посібника з курсу “Історія України”, який був підготовлений колективом викладачів кафедри політичної історії.

Мета цього посібника – показати й висвітлити історію України крізь призму життєдіяльності відомих історичних осіб, їхню впливовість на історичні процеси, що відбувалися у нашій державі.

Вибір видатних особистостей для вивчення має суб’єктивний характер і залежить, як правило, від існуючих освітніх традицій, політичної ситуації та власної точки зору авторів підручників. Так за радянські часи до уваги й вивчення пропонувалися біографії ватажків народних повстанців, героїв революції та керівників партії. В часи перебудови зріс інтерес до лідерів іноземних країн, дисидентів, монархів, як вітчизняних, так і зарубіжних. Зі здобуттям Україною незалежності героями стають козацькі лідери, представники національно-визвольного руху.

 Сьогодні, коли Україна інтегрує до Європейського простору, акценти зміщуються на будівничих національних держав, носіїв загальнолюдських цінностей.