Надання якісної та доступної для всіх дітей освіти є гострою потребою часу. «Даючи знання, не відбирай здоров’я», – так ще у Давньому Римі формулювався один з найгуманніших принципів освіти. Не втратив він актуальності й у наш час. Адже з року в рік ускладнюються шкільні програми, інтенсифікується процес навчання. Людство дедалі більше усвідомлює необхідність перетворення свого життя на безпечне, здорове і радісне. Нагальною потребою ХХІ століття є формування такого способу життя, який би складав би основу довготривалого ощадливого розвитку людини. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрозу  екологічної катастрофи. Потрібна нова філософія, нові моральні імперативи – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом, ідеться про таку систему цінностей, складову культурного світогляду, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів у яких захист і збереження природи вважались би такою ж цінністю, як і саме життя.

          В умовах демократизації освітнього процесу в сучасній школі, розвитку особистісно - орієнтованних педагогічних технологій на перший план все частіше виходять педагогічні проблеми забезпечення здоров'я учнів. Ще древні підмітили: яка діяльність людини, його звички - таке й здоров'я. Про те, що школа підриває здоров'я дітей, знали вже в минулі століття і били сполох медики і педагоги. У 1805 році великий педагог просвітитель І.Т. Песталоцці сповістив світ про те, що при традиційних книжкових формах навчання відбувається «задушення » розвитку дітей, «вбивство їхнього здоров'я ». І це було сказано в епоху, коли батьки були і самі здорові, і у них народжувалися здорові діти. Коли діти до 3- х років ще харчувалися материнським молоком. Коли вони їли здорову їжу, пили чисту воду, дихали абсолютно чистим повітрям. Коли шкільні програми були менш інформаційно навантажені.

На сучасному етапі розвитку освіти набула актуальності проблема здоров’язберігаючих умов в освітньому середовищі.

Найбільша цінність суспільства – людина. Сучасна школа виховує людину майбутнього. Головне завдання в тому, щоб адаптувати дитину до суспільних негараздів, беззаконня, бездуховності. Необхідно створити такі умови, які допоможуть дитині осмислити власне життя, усвідомити цінність здоров’я, що є необхідною умовою для майбутнього вирішення щоденних життєвих задач та проблем. Не є новою думка, що ні краса, ні розум нічого не варті без здоров’я. І якщо ми прагнемо стати Європейською державою, то маємо перш за все подбати про здорове покоління, яке зможе реалізувати власні життєві компетенції.

                Таким чином, перед сучасним загальноосвітнім закладом постає проблема у створенні певних умов, які б з одного боку, через впровадження нових інноваційних технологій навчання та виховання дало змогу оптимізувати розвиток життєвих компетентностей, природних нахилів, творчого потенціалу кожної дитини та допомогло їй стати творцем свого життя, а з іншого боку – дозволило б вийти зі стін школи зі свідомим ціннісним ставленням до власного здоров’я, як першочерговою умовою формування та реалізації життєвих компетентностей.

                Проблема оздоровчої функції освіти складна й багатогранна. Для того, щоб вона спрацювала в навчальному закладі, необхідно не тільки бажання, а й професійна підготовка до її реалізації. З метою надання цій роботі системності потрібно скоординувати зміст діяльності шкільних методичних об’єднань учителів усіх предметів з їх самоосвітою.