«Орфографія — одна з ознак літературної мови, її нерідко називають мундиром мови. Вона задовольняє практичну потребу: заміну неправильного написання правильним»(О.Шахматов).

«Правопис - це одяг писемної форми вироблюваної віками літературної мови. У всі часи він має бути зручним і ошатним»(В.Русанівський).

1.1 . Орфографія (від гр.) - історично сформована,, уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами»

1 .2. 0рфограма - це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати з ряду можливих.

1.3.Принципи українського правопису:

 - Фонетичний: повна відповідність між звучанням і написанням (пишемо так,

як говоримо).

Н-д: шостий, пізно, чесний, материнка, яблунька, галка. Галька...

 - Морфологічний: значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться

однаково, незважаючи на різне звучання.

Н-д: весна, степи; просьба, молотьба; зшити, зсадити; безчестя, безшовний;

намагаються, вагаєшся.

-           Історичний (традиційний) — деякі написання не зумовлені ні вимовою, ні позицією звука в слові, а пишуться за традицією.

-           Н-д: літери я, ю, є, ї, щ – на позначення двох фонем; дз, дж - на позначення однієї фонеми; левада, келих, кишеня, лиман, дзвінок, щітка .

-           Смисловий: диференціація значень слів за допомогою різних написань.

-           Н-д: високе дерево - село Високе; вгору - в гору; не друг - недруг..

Основу української орфографії становлять два головні принципи - фонетичний і морфологічний. Фонетичний принцип є домінуючим в українському правописі, який завдяки цьому значно легший від російського (там переважає морфологічний принцип), але важчий від білоруського (у ньому ще послідовніше дотримуються фонетичного принципу)

1.4. 0сновні орфограми української мови:

- Велика літера у власних назвах;

- Написання слів разом, окремо, через дефіс;

- Апостроф;

- Написання ненаголошених голосних;

- Спрощення у групах приголосних;

- Подовження та подвоєння. приголосних…