На уроці доцільно використовувати різноманітні форми і методи організації роботи учнів, що дозволяють розкрити  зміст їх суб’єктивного досвіду  із запропонованої теми. Продумувати чергування видів робіт, типів завдань для зниження стомлюваності учнів. Заохочувати учнів до висловлювання  оригінальних ідей і гіпотез.

Важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні посідають інтерактивні («inter» – взаємний, «act» – діяти) технології. Відмінність між ними і звичними організаційними формами полягає  у спрямованості  навчальної діяльності первинної групи на досягнення спільної мети. Залежність загального успіху від внеску кожного, усуває конкуренцію всередині групи, змушує  її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різні думки  і пропозиції  щодо розв`язання проблеми, навчатись самому й навчати інших, логічно висловлюватися.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних методів не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння,  налаштувати учнів на успіх, виявити здібність до творчості.

Систематичне засвоєння інноваційних форм і методів  роботи  дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми.   Для цього треба:

üвизначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

üпровести достатню попередню підготовку;

üзабезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

üдати учням інструктивні матеріали.

На різних етапах  уроку:  засвоєння нового матеріалу, робота з текстовими матеріалами,перевірка домашнього завдання,    ефективно використовувати    такі  інтерактивні прийоми:     

«Зацікав»

        Зацікавлення учнів у вивченні нової теми,  під час  подачі цікавої  інформації про організми і процеси,  які вивчаються на уроці.

«Робота в парах»

 (Один проти одного, один – вдвох – всі разом, «Думати працювати в парі, обмінятися думками»                                       

          Технологія  особливого ефективна на початкових етапах навчання учнів  роботи у малих групах. Робота в парах дає час  подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок  спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу:

                       Обговорити короткий текст, завдання;

                       узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної діяльності;

                       зробити  редагування письмової роботи  один одного;

                       сформулювати підсумок уроку;

                       протестувати та оцінити один одного;

                       дати відповіді на запитання вчителя;

                       порівняти записи, зроблені в класі.

«Мікрофон»

         Різновидом загально групового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

«Незакінчене речення»

Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

«Мозковий штурм»

 Інтерактивна  технологія  колективного обговорення, що використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Спонукає учнів проявити  уяву та творчість, дає  можливість їм вільно висловлювати свої  думки.

   Мета  «Мозкового штурму» чи «Мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

«Навчаючись – учусь»

    Метод  використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань  однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає  певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

                                        «Ланцюжок»

        Учні читають запропонований учителем текст. Потім кожен по черзі має поставити запитання до тексту і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

«Шпаргалки»

Учням пропонується прочитати текст. Необхідно передати його зміст з допомогою малюнків, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За бажанням учні підходять до вчителя і витягають шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

«Шерлок Холмс»

Учням пропонується швиденько прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається найдовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

«Концентрація»

Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст на аркушах. Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу       (1-2 хв) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить текст.

На етапі уроку  перевірка домашнього завдання  цікаво використовувати  такі методи і прийоми гри:

«Так – ні»

Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до активної участі в уроці.

Учитель загадує щось (природне явище, число, предмет, історичну подію, літературний персонаж та ін.). Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Якщо питання некорект­не або вчитель не може дати на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед обумовленим жестом. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі – навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.

«Вірю – не вірю»

Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.

«Знайди помилку»

Варіант 1. Якщо матеріал, що перевіряється, добре знайомий учням, то цей методичний прийом провокує виникнення ситуації успіху на уроці. А якщо матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і захопленням учителя, дозволять дітям відчути себе дослідниками й експертами.

Учитель у своєму повідомленні припускається помилок, які слід знайти, або лунають тексти, в яких явно спотворена інформація або заплутані визначення, маршрути, послідовність викладу, героям приписують чужі думки і вчинки, даються невірні тлумачення подій і процесів.

Учитель просить знайти у висловленому тексті (задачі, завданні) помилки. Можна вказати кількість помилок. Філологи рекомендують у таких текстах дві-три явні помилки, дві-три типові, одну малопомітну. Виявлення такої помилки свідчить про глибоке знання предмета і розвиває критичне мислення учнів.

Варіант 2. Цей же методичний прийом можна застосувати як командну гру. Кожна команда готує вдома (або на уроці) текст з помилками з певної теми і пропонує його іншій команді. Для економії часу можна обмінятися текстами, які були заготовлені наперед. Користь подвійна й обопільна – чия команда краще заховає свої помилки і хто більше і швидше знайде.

«Тести»

Цей методичний прийом останнім часом став надзвичайно популярним та має велику кількість варіацій. Нагадаємо основні характеристики та правила роботи з тестами.

У педагогічній практиці використовують відкриті та закриті тестові завдання. У відкритих завданнях учень сам записує коротку відповідь, у закритих він обирає відповідь з кількох запропонованих варіантів. Робота з відкритими тестами дає учням змогу виявити певну самостійність, однак вона вимагає багато часу.

Закриті тести різноманітніші. Одні з них вимагають від учнів лише пригадати вивчений матеріал, інші перевіряють його розуміння і навіть уміння розв’язувати задачі.

На кожному уроці можна використовувати тести оперативного контролю. Невеликі за розмірами (5-8 запитань), вони можуть здійснюватись у вигляді диктанту, у цьому випадкуперелік відповідей на запитання записаний на дошці (у закритому тесті). Краще використовувати два варіанти запитань. Варіанти відповідей, як для кожного варіанта окремо, так і один перелік відповідей для обох варіантів. Такі тести мають навчальний характер, тому перевірити їх слід одразу ж після виконання. Учитель вибірково перевіряє роботи окремих учнів, усі інші тести обробляються учнями з допомогою взаємоперевірки. Учитель оголошує результати й аналізує помилки.

Складаючи тести, необхідно уникати таких недоліків, як одноманітність побудови, недостатня увага до творчої діяльності, вмінь та навичок учнів, нечіткість формулювання тощо. Тестове завдання має бути записане у формі, яка відповідає цілям і завданням тесту. Завдання мають бути розміщені в порядку зростання складності. Умовно тестові завдання можна поділити на чотири групи за складністю.

Учні з високим рівнем знань можуть мати додаткові творчі  завдання – скласти  самостійно  тести до  вивченої  теми.

«Прес»

 (Учні висловлюють свої думки стосовно уроку за алгоритмом.)

Ми вивчили  …

Ми навчилися  …

Нас зацікавило  …

Отже,  …

«Оцінювання»

Процес оцінювання включає:

§  визначення критеріїв оцінювання;

§  ознайомлення школярів з видами самооцінки (адекватна, неадекватна,загальна,  детальна тощо);

§  вироблення вміння оцінювати й самооцінювати завдяки  вправлянню в цьому  видові діяльності;

§  мотивую виставлення оцінок;

§  пропоную учням оцінити роботу на уроці своїх однокласників.