Суїцид - навмисне самоушкодження зі смертельним результатом, (позбавлення себе життя). Люди, що здійснюють суїцид, зазвичай страждають від сильного душевного болю і перебувають у стані стресу, а також відчувають неможливість впоратися зі своїми проблемами. Суїцидальна поведінка - це прояв суїцидальної активності - думки, наміру, висловлювання, погрози, спроби, замаху. Суїцидент - людина, що зробила спробу суїциду, або демонструє суїцидальні нахили. Розрізняють такі типи суїцидальної поведінки: Демонстративна поведінка В основі цього типу суїцидальної поведінки лежить прагнення підлітка звернути увагу на себе і свої проблеми, показати як йому важко справлятися в життєвими ситуаціями. Це свого роду прохання про допомогу. Як правило, демонстративні суїцидальні дії відбуваються не з метою завдати собі реальну шкоду або позбавити себе життя, а з метою налякати оточуючих, змусити їх замислитися над проблемами підлітка, «усвідомити» своє несправедливе ставлення до нього. При демонстративній поведінці способи суїцидальної поведінки найчастіше проявляються у вигляді порізів вен, отруєння неотруйними ліками, зображення повішення . Аффективна суїцидальна поведінка Суїцидальні дії, вчинені під впливом яскравих емоцій ставляться до аффективного типу. У таких випадках підліток діє імпульсивно, не маючи чіткого плану своїх дій. Як правило, сильні негативні емоції - образа, гнів, - затьмарюють собою реальне сприйняття дійсності і підліток, керуючись ними, здійснює суїцидальні дії. При афективній суїцидальній поведінці частіше вдаються до спроб повішання, отруєння токсичними та сильнодіючими препаратами. Істинна суїцидальна поведінка Істинна суїцидальна поведінка характеризується продуманим планом дій. Підліток готується до здійснення суїцидальної дії. При такому типі суїцидальної поведінки підлітки частіше залишають записки, адресовані родичам і друзям, в яких вони прощаються зі всіма і пояснюють причини своїх дій. Оскільки дії є продуманими, такі суїцидальні спроби частіше закінчуються смертю. При істинній суїцидальній поведінці частіше вдаються до повішання або до падіння з висоти. Період від виникнення думок про самогубство до спроб їх здійснення називається пресуіцід. Тривалість його може обчислюватися хвилинами (гострий пресуіцід) або місяцями (хронічний пресуіцід). При гострих пресуіцідах можливий моментальний прояв суїцидальних задумів і намірів відразу, без попередніх щаблів. Після спроби суїциду настає період, коли до дитини ставляться з підвищеною увагою і турботою. У цей період малоймовірно повторення суїцидальних дій. Після закінчення трьох місяців дорослі, бачачи, що дитина зовні спокійна, не висловлює думок про суїцид і не намагається повторити спробу, перестають уважно ставитися до дитини і приділяти йому належну увагу, починають вести звичний для них спосіб життя, тому що вважають, що дитина подолала кризу і з ним все гаразд. Але, якщо ситуація, що призвела дитину до суїцидальної дії не була опрацьована спільно з дорослими, дитина все ще знаходиться під загрозою здійснення повторної суїцидальної спроби. І в той момент, коли дорослі перестають хвилюватися за стан дитини, як відзначає ряд дослідників, і відбуваються повторні спроби суїциду. Тому необхідно протягом тривалого часу спостерігати за дитиною, надавати йому підтримку, розмовляти з ним і проводити інші профілактичні дії.