Виховний  захід

 «МИ   ТЕБЕ  НЕ  ЗАБУЛИ,  ТАРАСЕ!»

 

Мета:   глибше  ознайомити  дітей  із  життям  і творчістю   великого  поета;

Розповісти  про  нелегке   дитинство  Тараса;  продовжити  роботу  над  виразністю  читання  напам*ять; виховувати  любов  і  повагу  до  спадщини,

яку  нам  залишив  Т.Г.Шевченко.

 

Обладнання:  вишитий  портрет Т.Г.Шевченка  у  рушнику,  на  скатертині-«Кобзар»,  свічка  у  свічнику,  гусяче  перо;  книжкова  виставка;  крилаті  вислови  про  творчість  Т.Шевченка;  записи  народних  пісень   на  слова  Т.Г.Шевченка;   епіграф ;  презентація

 

 

 

                                    Хід   заходу

У Ч И Т Е Л Ь:  Ось   уже  майже  два  століття  9  березня  кожного  року  є  особливою  датою  в  нашій  краіні.

     У  цей  день  Україна  вшановує  свого  великого  сина  Тараса  Григоровича  Шевченка.   У  цьому  році  минає  200  років  від  дня   його  народження.

1-й  учень

Щовесни,  коли  тануть  сніги

І   на  рясті  засяє  веселка,

Повні  сил  і  живої  снаги,

Ми  вшановуєм  пам*ять  Шевченка.

 

2-й  учень

Благословен той  день  і  час,

Коли  прослалась  килимами

Земля,  яку  сходив  Тарас

Малими  босими  ногами,

Земля,  яку  скропив  Тарас

Дрібними  росами-сльозами.

 

  3-й  учень

У  старій  хатині

В  кріпака  колись

В  тихий  день   весняний

Хлопчик  народивсь.

 

1-й  ведучий

Так,  9 березня  1814 року    темноі  ночі  перед  світом  у  селі  Моринцях,  що  на  Звенигородщині,  в  хаті  кріпака  Григорія  Шевченка  блиснув  на  все  село  вогник    і  народилась  нова  панові  кріпацька  душа,   а  Україні-  її великий  поет   і  художник  -  Тарас  Григорович  Шевченко.

 

4-й  учень

  Не  на  шовкових  подушках, 

Не  у  величному  палаці,

В  хатині  бідній  він  родивсь,

Серед  неволі,  тьми  і  праці.

 

5-й  учень

Він  народився  в  неволі ,

Виріс  борцем  проти   гніту,

Бився  за  щастя  народу,

Бивсь  проти  царського  гніту.

 

6-й  учень

І  не  здолали  поета

Царська  тюрма  і  кайдани,

І  не  збороли  Тараса

Царські  сатрапи-тирани.

 

1-й  учень

Пісня  його  невмируща,

Рідного   слова  окраса,

Слухайте,  слухайте   голос,

Голос  безсмертний  Тараса.

 

(Звучить  пісня  «Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»)

 

2-й  ведучий

Молилась  мати   над  Тарасом,  бо  розуміла   і  боялась  тієї  долі,  яка  чекала  іі  сина-кріпака.

 

1-й  ведучий

Тарас  ріс  мовчазним,  замисленим.  Хлопчикові  хотілось  знати,  чому  дерева  на  осінь  листя  скидають,  звідки  птахи   прилітають,  чого  сонце  лягає   спати  і  багато-багато  іншого.

 

2-й  ведучий

Не  раз  задумувавсь  Тарас  над  тим  ,  чи  є   край   землі  і  чи  далеко

 до  нього.  Від  діда  він  чув,  що  там  ,  де  сонце  лягає   спати,  небо  підпирають  стовпи.  «Де  ж  вони?»-  міркував.

 

Інсценізація

(Заходить  жінка,  одягнена  у  селянський  одяг,  несе  запалену  свічку,  ставить  на  стіл  біля  портрета  Т.Г.Шевченка.  До  неї  підходить  хлопчик)

Хлопчик :  Матусю,  а  правда ,  що  небо  на  залізних   стовпах  тримається?

Мати :   Так,  мій  синочку,  правда.

(Сідають  на  лаву,  хлопчик   кладе  матері  на  коліна   голівку, звучить  колискова.)

Хлопчик:  А  чому  так  багато   зірок  на  небі?

 

Мати:  Це  коли  людина  на  світ  приходить,  Бог  свічку   запалює  і  горить  та  свічка,  поки  людина  не  помре.  А  як  помре  то  свічечка згасне ,  зірочка  падає.  Бачив ?

Хлопчик:        Бачив,  матусю,  бачив…   Матусечко,  а  чого  одні  зірочки   ясні,  великі,    а  інші  ледь  видно ?

Мати:  Коли  людина  зла,  заздрісна,  іі  свічечка   ледь-ледь  горить.  А  коли  добра,  любить  людей,  робить   ім.  добро,  тоді  свічечка  світить   ясно.

Хлопчик:  Матусю,  я  буду  добрим,  Я  хочу,  щоб  моя  свічечка  світила   найясніше.

Мати:  Старайся,  мій  хлопчику.  (Гладить  його  по  голові.  Мати  виходить,  хлопчик  сидить  на   стільчику  і  замріяно  дивиться  на  небо.)

 

1-ведучий:     Коли  Тарасу  йшов  10-й  рік,  померла  від   важкої   праці  мати.   Після  смерті  матері   батько  залишився  з  п*ятьма   дітьми.

 

2-й  ведучий:   Дуже  важко   жилося  Тарасикові.   Багато   часу  він  проводив   у  бур*янах,  де  міг   займатися   своїми  справами.   Тут   він    і   мріяв,   і  малювати   почав.

 

1-й  ведучий :    Незадовго  після  смерті  матері   в   1825р.   раптово,    простудившись   у  дорозі ,  помер  батько.  Одинадцятирічний   хлопчик    залишився  сиротою,   беззахисним  і  недоглянутим.

 

2-й  ведучий:  Тарас    наймитує   в  школі,   а  потім   пасе   громадську  череду.

 

2-й  учень

У   тяжкій   неволі  ріс   малий  Тарас.

Він   не  вчився   в  школі,   він   ягнята  пас.

Вмерли   мама   й  тато   -   сирота   в   дяка.

Тут  була  в   хлоп*яти   грамота   така. 

 

3-й  учень

Нишком   він  малює   статуї  в  саду,

Вночі  пише   вірші   про  людську  біду.

 

1-й  ведучий:   Доля  посміхнулась   Тарасові.  Земляк-художник   Сошенко  і  його  друзі    за  2500  карбованців  викупили  його  з  неволі.   Шевченкові  було  24  роки.

 

2-й  ведучий :  У  вікні – любисток,

                                   На  підлозі  -  м*ята,

                           У    простій  оправі  -  

                                       Книга   серед   книг.

                          Наче  щедре   сонце   оселилось   в  хаті, 

                          Як   велике   щастя,   стало  на  поріг!

                           Мудра,   світла   книга    -

                                        То   «Кобзар»   Шевченка.

                           На   столі,  як   свято,  білий   Коровай.

                           І  пішло   повір*я   прадідського   часу:

                            Як  «Кобзар»  у  хаті  -  буде  щастя,  знай!

 

1-й  ведучий:   У    цій  книзі   переплетена  доля   селянки-кріпачки   з  долею   всієї   неньки- України,  боротьба  гайдамаків   та  козаків  з  боротьбою  народу  за  щастя  і  волю.

 

4-й учень

Коло  хліба  на  столі,

На   самотній   скатертині

Лежала     книга,   як  святиня…

То  був  «Кобзар».

Його  не  міг

Ніхто,  не  вмивши   рук ,   узяти,

--Бо  він  -   святий,  -  казала   мати,-

Він   смерть  народу  переміг.

Його,  мов   хліба   в  чорний  час,

Просили   в  позички   сусіди,

Зціляючи  серця  завжди

Тим  словом,  що  прорік  Тарас.

 

5-й   учень

Пожовклі   сторінки  гортаю,

Святої  книги  -«Кобзаря».

В  ній   вітер  з  гаєм   розмовляє

В  ній  чути  спів  плугатаря…

У  книзі   цій -  велика   мудрість.

Вона   розкаже  про   усе  -

Про   наймичку  і  титарівну,

І  як  Тарас  ягнят  пасе.

2-й  ведучий :   За  бунтарські   вірші  33-річного  Тараса   забрали   у   солдати.

 

6-й  учень

Та  малює  й  пише

Він  таємно   там.

Гнівні    його   вірші

Страх  несли   панам.

 

1-й  ведучий :   Незважаючи  на  заборону,  Тарас   писав  вірші   й  ховав   іх  за   халявою   чобота.

    Шевченко   тужив  за  рідною   Україною.

 

Звучить  пісня :  «Думи  мої,  думи   мої!...»

 

2-й  ведучий :  Шевченко   закликає  український   народ   до  боротьби   за  волю,   за  кращу  долю:

 І  на  оновленій  землі

Врага  не  буде   супостата,

А  буде  син,  і  буде  мати,

І  будуть  люди  на  землі.

 

 1-й  ведучий  :   Заслання  підірвали  здоров*я  Шевченка.  10  березня  1861р.перестало  битися  серце  великого  митця.  Його  було  поховано  н