ГРІЗНИЙ АК-МОНАI (ПІДГОТОВКА ДО ЕКСПЕДИЦІЇ).

   Влітку частину своєї відпустки ми вперше провели в Криму. Цей півострів нам здався казкою, особливо після відвідування ялтинській набережній з канатною дорогою, алупкинського парку з Воронцовским диво - палацом, галечного алуштинського пляжу з купанням у Чорному морі.

   Так, для нас Крим - гарне місце з мальовничими скелями Гурзуфа, «Ластівчине гніздо», «Артеком», Нікітським ботанічним садом та багатьма іншими пам'ятками, що встигли побачити на його південному березі. Але ми також пам'ятаємо і про те, що рівно сімдесят років тому, в далекому 42-му році, прогріта південним сонцем кримська земля стала могилою нашому дідусеві - Супруненко Семену Юхимовичу, якого ніхто з нас, його онуків, так і не зміг побачити живим. Не тільки його, а й його могили.

   Призивався на фронт наш дідусь, вже сорокарічним, в самі перші тижні війни Єгорликська райвійськкоматом, залишаючи в хуторі Кавалерском дружину (нашу бабусю - Супруненко О.О.) і дітей, а їх без батька залишалося шестеро (два сини - Анатолій, Іван, чотири дочки - Варвара, Катерина, Наталія і Діна). Діна, найменша (наша мама), народилася вже тоді, коли дідусь був на фронті.