Витинанка – художній твір народного декоративно-прикладного мистецтва у вигляді витятої з одно- або багатоколірних аркушів паперу  орнаментованої чи сюжетною композицією, мереживно витяті ножицями (або спеціально загостреним ножем). Витинанки є чудовими зразками прорізного паперового декору. У давнину як прикрасу витинанки наклеювали на стіни, печі, шибки вікон. Ажурні паперові прикраси слов’янських народів мали декоративне спрямування і здебільшого були орієнтовані на традиційні народні мотиви орнаменту. Виготовляли витинанки перед Новим  роком або  навесні, коли зазвичай білили стіни й поновлювали внутрішнє оздоблення хат. Витинанки «жили» в основному півроку, рідше рік. Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нашого часу, походять з Прикарпаття і Західного Поділля.

За технологічними і художніми особливостями їх поділяють на ажурні (зображення міститься у прорізах) і силуетні (зображення виступає контуром); одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу) та складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу, а тому завжди поліхромні). Останні залежно від прийомів виготовлення бувають накладними та складеними. Інколи витинанки наклеювали на аркуш паперу, тло якого також могло слугувати невід’ємною складовою задуманої автором композиції.

У сучасному декоративно-прикладному мистецтві витинанка набула виставкового характеру – це ряд ажурних тематичних творів, пристосованих для експонування на виставках. Виготовляють їх і для оздоблення поліграфічної продукції – цим самим вони переходять від декоративно-прикладного до образотворчого мистецтва (витинальна графіка).

Починати роботу над витинанкою доцільно з орнаментальних смужок: квітів, листя, птахів тощо. Далі переходимо до витинанок у крузі, квадраті. Аж після цього можна переходити до виготовлення композицій «Дерево життя», «Вазон», «Вазон з птахами» тощо.