Самооцінка та її роль у розвитку особистості
Виступ на батьківських зборах

Добра думка про себе – це вже половина щастя, - стверджує польське прислів’я. І з цим важко не погодися. Адже, самооцінка - один із проявів самосвідомості особистості , що охоплює світ моральних цінностей, стосунків, потенціал особистості. Від неї залежить стиль поведінки, моральний розвиток.
Традиційно виділяють три форми самооцінки: адекватна, завищена та занижена. Останнім часом розрізняють поняття «низька» і «занижена», «висока» та «завищена».
За адекватної самооцінки людина реально співставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ставиться до себе, дає собі реальні завдання, вміє прогнозувати оцінку результатів своєї діяльності оточенням. Поведінка такого суб’єкта неконфліктна, у конфліктних ситуаціях поводить себе конструктивно. Внутрішніх суперечностей не зазнає.
При високій оцінці людина справедливо цінує та поважає себе, задоволена собою, у неї розвинене почуття власної гідності.
Завищена самооцінка, на відміну від високої, сприяє розвитку самозакоханості, ілюзії впевненості, зазнайству.

При завищеній самооцінці у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, та ігнорує невдачі. Доволі часто невдачу розцінює як наслідок чиїхось помилок або несприятливих обставин. Справедливу критику може сприймати як доскіпування. Така людина конфліктна.
Не менш шкідлива і занижена самооцінка – вона породжує невпевненість, пасивність, приниження своїх чеснот. При заниженій самооцінці людина несмілива, пасивна, надмірно вимоглива до себе і ще більше до інших, у собі та інших бачить тільки недоліки, конфліктна.

Самооцінка формується під впливом інших.
Вправа «Яка моя дитина»
Батькам пропонується написати 10 прикметників, які б характеризували дитину. Потім оцінити, якою є ця риса – позитивною чи негативною.
Якщо позитивних рис більше 8 – це говорить про перебільшення чеснот дитини, може свідчити про «сліпу» батьківську любов, яка не дозволяє побачити недоліки. Якщо менше 5 – говорить про занадто критичне ставлення, що може призвести до розвитку низької самооцінки у дитини.
Самооцінка людини складається не одразу, а протягом усього життя. Починає формуватися в дитинстві під впливом дій та слів дорослих. Саме батьки є тими людьми, які відіграють велику роль у формуванні самооцінки. Їхня оцінка вчинків, дій, наприклад, у вигляді компліменту чи критики сприяє розвитку або подоланню певних рис характеру.
Що таке комплімент? Чим він відрізняється від похвали?
Похвала містить емоційну оцінку: «Ти хороший», «Мені з тобою добре»… Якщо постійно вихваляти дитину, то в неї розвивається завищена самооцінка, дитина стає залежною від похвали, постійно її очікує.
Комплімент крім загальної оцінки містить вказівку на конкретну рису, яка викликає захоплення чи гідна схвалення: «Твій виступ був гарний, мені сподобалося, як ти впевнено тримався на сцені». Комплімент свого роду підтримка дитині, додає впевненості. «Доброе слово сказать — посошок в руки дать», говорять в народі.
Слід уміло користуватися похвалою. Ми знаємо, що ліки призначаються хворому тільки в суворій відповідності з рекомендаціями лікаря, який вказує годину їх прийому, дозування, враховує протипоказання, можливі алергічні реакції.
Вправа «Як правильно похвалити»
Завдання 1 групі батьків. Дитина написала вірші.
Неправильною буде похвала: «Для твого віку це непогані вірші».
Правильна похвала: «Я дуже зворушена твоїм віршем» або «Твій вірш мене сильно зворушив»,
Можливий висновок, який зробить дитина «Добре, що я вмію писати вірші».
Завдання 2 групі батьків. Дитина вимила посуд.