Мета: Виховувати почуття любові та шанобливе ставлення до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини; вчити виявляти повагу до рідних на прикладах народної та літературної спадщини, в якій оспівано матір, материнство; розширювати духовний світ студентів. Обладнання: квіти, рушники, на чільному місці портрет жінки з немовлям, плакат з фотовиставкою портретів мам студентів, плакати з висловлюваннями видатних людей про матір, народні прислів’я, магнітофонні записи пісень про матір. “Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема і роду ріднішого , як матіночка” Ведучий: Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка для нас найдорожча, найближча, найкраща, наймиліша. Її очі супроводжують дітей у маленьких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості. Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука, так же тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюстком квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Ведучий: Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка і осяє хатину, як Божий дар. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Ведучий: Це - мить і це - вічність, бо мама завжди з нами, вона живе, живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже та благословляє нас на добро. А в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей одне слово - як остання надія на порятунок: «Мамо!» То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем. Мати іде. Всіх присутніх прошу я встати. Тихо іде. У величній своїй сивині. Сонцем пашить Слово ніжності і доброти «мати» Світлом її усміхається поле весні. Всі ми, усі Невсипущої матері діти, Хто б не були - Хлібороб, космонавт чи поет, Серце її наближає найдальші орбіти, Що від землі простяглись До найдальших планет. Доля дітей Борозниться за обрії прямо, Кришить метал... Але в час, як приходить біда, Знов на устах пролітає, Мов ластівка, «мамо», Кропить наш біль Материнська цілюща вода. Очі її нас ведуть, наче вогники віщі, Через літа, котрі крутять дорогу не раз, Шкода лише - Наші мами на світі не вічні, Часто вони Дуже швидко відходять од нас. Руки її Щоб добро голубіло в зеніті, Губи її, Щоб не гасла розрада І сміх... Всі ми, усі Материнським теплом обігріті... Мати іде. Треба встать. Це стосується всіх! Ведучий: У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері. Ведучий: Травень - місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь сина, який став спасителем людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. Ведучий: Ще а 1903 році молода американська жінка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до сенаторів, законодавчих властей, щоб присвятити один день у році особливому вшануванню матерів. У 1919 році Союз українок Галиччини звернувся до громади з пропозицією зробити у нас цей день святом. Ведучий: Декілька років тому це свято знову почали святкувати в оновленій Україні. Ведучий: Рідну землю ми теж називаємо матір'ю. День Матері - свято триєдине, бо ми вшановуємо рідну неньку, Божу Матір, Матір-Україну. Ведучий: Мамо, люба, глянь як сяють Ясно зорі золоті! Кажуть люди: то не зорі, Сяють душі то святі. Кажуть: хто у нас на світі Вік свій праведно прожив, Хто умів людей любити, Зла нікому не робив, Бог послав того на небо Ясно зіркою сіять... Правдо, мамо? - то все душі А не зорі там горять! То навчи ж мене, голубко, Щоб і я так прожила, Щоб добро робити вміла І робить не вміла зла. Ведучий: День Матері знову повертається до нас. Хай же він стане найкращим святом у кожній родині. Ведучий: Мати і родить, і творить рід людський. Вона вдихає життя у свою кровинку, колисковою піснею вливає в дуту немовляти любов до свого рідного, разом з молоком наповнює його почуттям національ­ної гордості й гідності, вчить зберігати святині й скарби, і рідну мову, пісню, звичаї. Ведучий: Задумаймося, ким є мама для нас? Як ми до неї ставимося? Чи поважаємо маму і материнство? Де і коли вимовляємо ці слова? Зупинімося на хвилинку і згадаємо! чи завжди слово «мати» ми говоримо з пошаною? Ведучий: Мама! Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжніше? У матері добрі і ласкаві руки, иайвірніше і найчутливіше серце.. В ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки тобі не було б років - п'ять чи п'ятдесят, - тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше твоє життя. Пісня «Росте черешня в мами на городі»