Світлана Федорченко, практичний психолог

                                                         Маріупольської загальноосвітньої

 санаторної     школи інтернату

                                                              I – II ст. № 11 Донецької обласної ради

Інтерактивні форми роботи в профілактиці негативних явищ і ризикованої поведінки серед учнів і молоді

Case-study, форум-театр, інтерактивні ігри – не просто засоби профілактики. Дані інструменти в руках спеціаліста можуть використовуватися для діагностики, корекції, тимбілдингу; дозволяють розкрити таланти та здібності підлітків, сприяють їх самоактуалізації. В процесі використання інтерактивних форм роботи психолог одночасно охоплює основні напрями своєї діяльності.

Алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД та ЗПСШ давно є предметом профілактичних заходів в галузі освіти. Учні відмінно розуміють, що палити шкідливо для легеней, алкоголь негативно впливає на печінку та нирки, а СНІД – невиліковний. Проте все-одно практикують ризиковану поведінку. Однією з причин, через яку традиційні методи профілактики є неефективними є їх невідповідність сучасним реаліям. Інформативна лекція нарколога погано засвоюється підлітками, плакати із зображеннями зчорнілих легенів рідко змушують когось задуматися, розмова про необхідність використовувати презерватив при сексуальному контакті зустрічається сміхом і заявою: «Ми в курсі ...»

На мій погляд, дана тенденція викликана спостережуваним загальним зниженням інтересу учнів до навчання. Їм це нецікаво. А тим більше отримувати інформацію понад тієї, що дається в навчальному курсі. Незважаючи на те, що мотивація дітей до навчання - першочергове завдання сім'ї, психологічна служба зобов'язана мотивувати їх профілактиці ризикованої поведінки та негативних наслідків. У групу ризику, як правило, входять діти, які відчувають відносну депривацію – їм не вистачає тепла та уваги в родині, яка в свою чергу, зовні може виглядати благополучно. Найбільш доцільними формами профілактичної роботи з такими дітьми є інтерактивні ігри.

По-перше, тому що дані форми роботи зацікавлюють дітей з групи ризику. Вони задовольняють свої комунікативні потреби, у них з'являється тема для «серйозних» розмов з однолітками, вони бачать, що в процесі інтерактивної роботи їх думка важлива, до неї прислухаються. Завдяки даному аспекту інтерактивні форми роботи самі по собі є профілактикою ризикованої поведінки, незалежно від їх тематики, так як саме незадоволеність в потребі спілкування є однією з важливих причин ризикованої поведінки.

По-друге, тому що при інтерактивних методах роботи учасник віртуально опиняється в ризикованій ситуації або віртуально вирішує проблеми нею викликані. Даний аспект дуже важливий, так як при традиційних формах профілактики багато підлітків йдуть від роздумів з приводу ризикованої поведінки, витісняючи їх «аргументами» на кшталт: «зі мною такого не станеться», «мій дідусь пив і курив, і дожив до 80, а сусід - спортсмен був збитий машиною в 30 ». Підліток в ході інтерактивної роботи дізнається і вирішує проблеми, про які раніше навіть не замислювався, що є дуже корисним досвідом і дієвим засобом профілактики, так як дозволяє вчитися на чужих помилках.

По-третє, тому що в ході інтерактивних форм роботи підліток САМ приймає рішення. Аналізуючи віртуальну ситуацію в групі, кожен сам приймає рішення. Після чого якимось чином аргументує його, в ході дискусії він може побачити позитивні та негативні наслідки прийнятого рішення. У ситуаціях що розбираються в ході інтерактивної роботи як правило немає єдино правильного рішення, можливі різні компромісні фінали, аналізуючи їх підліток отримує великий досвід, навчаючись на цих віртуальних «помилках».

Четвертою причиною привабливості інтерактивних форм роботи є можливості паралельногопроведення профілактики та діагностики. Ми можемо задавати теми для інтерактивної роботи, і вивчати реакцію контрольної групи, аналізуючи ставлення підлітків до тих чи інших аспектів ризикованої поведінки. Паралельна діагностика дозволяє при належній навичці психолога проводити і паралельну корекцію.

         У профілактиці негативних явищ та ризикованої поведінки я використовую такі інтерактивні форми, як форум-театр, case-study та

інтерактивні ігри.

         Форум-театр.  Форум-театр являє собою своєрідну виставу.

         Сутність методики полягає в пошуку, в рамках запропонованого опису разом з глядачами, шляхів вирішення проблеми або виходу зі складної життєвої ситуації. Форум-театр – методика інтерактивної роботи з різними верствами суспільства, спрямована на вирішення соціальних проблем.

         Засновником форум-театру є бразилець Августо Боаль.

Головною метоюфорум-театру є надання інформації та набуття навичок вирішення існуючої проблеми певною людиною з використанням досвіду інших людей з підключенням можливостей власного емоційного інтелекту та попередження виникнення негативних явищ у суспільстві взагалі.

Темами вистав форум-театру можуть бути найрізноманітніші проблеми суспільства: стосунки між членами родини, співробітниками, представниками різних націй, культур, релігій, проблеми ВІЛ-інфікованих, інвалідів, здорового засобу життя, споживання ін'єкційних наркотиків, алкоголізму тощо.

         Глядачі в процесі участі в форум-театрі мають можливість не тільки познайомитися з негативними явищами, а й розробити алгоритм, створити модель успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідної ситуації.

Однією з особливостей форум-театру є відсутність рекомендацій глядачам як необхідно поводитися, адже кожна людина робить свій вибір сама, і ніхто не може їй сказати, як треба поступати в цій ситуації. У ході постановки кожна людина може зупинити хід вистави, щоб власним прикладом показати, як на його погляд можна змінити ситуацію на краще.

Техніка форум-театру – креативна, але треба дотримуватися принципів форум-театру Августо Боаля.

Принципи форум-театру Августо Боаля:

•   Ясність у викладенні сюжету.

•   Чітко визначений протагоніст (той, кого пригнічують).

•   В ЦЕ повинно віритися.

•   ЦЕ повинно мати можливість змінюватися.

•   Гарячі точки «СТОП».

•   Форум-театр — це театр пригнічених, а не депресивних.

Форум-театр — не терапія, але може бути терапевтичним

Форум-театр — не лікувальна методика. Це робота, спрямована на зміну негативної ситу­ації, в якій опинилась людина (протагоніст), на таку, з якої можна знайти вихід: фактично форум-театр дає можливість перепрограмувати свідомість (підсвідомість) особистості.

         Кожна вистава форум-театру унікальна, тому що в ньому беруть участь і глядачі.        

         Глядачі в процесі перегляду формують свою думку про проблему і можуть програти її на сцені. Виконуючи роль, замість актора, глядач глибше занурюється в емоційні переживання персонажа, відчуваючи результат свого втручання. І так до тих пір, поки не буде сформований об'єктивний і деколи компромісний висновок. Але іноді виходить циклічна структура спектаклю, що в принципі своєму теж результат. Це вельми креативний і захоплюючий процес. Він може бути досить тривалим і залишається в пам'яті не тільки подією, а й сформованою точкою зору.

Case-study.  Поняття кейса (ситуації) - одне з базових понять методу. Кейс - це реальна докладно описана ситуація педагогічної практики разом з причетними до ситуації супутніми фактами, думками, від яких залежить її вирішення.

         Кейси зазвичай готують в письмовій формі і складають виходячи з досвіду реальних людей. Вони читаються, вивчаються і обговорюються. Ситуацію для того, щоб зрозуміти, потрібно спочатку розкласти на частини, проаналізувати кожну з них, а потім знову скласти докупи, щоб отримати цілісне уявлення про ситуацію.

Можна виділити декілька завдань, які повинні бути вирішенні при аналізі ситуації:

·        здійснення проблемного структурування, що припускає виділення комплексу проблем ситуації, їхньої типології, характеристик, наслідків, шляхів дозволу;

·        визначення характеристик, структур ситуації, її функції взаємодії з навколишнім і внутрішнім середовищем;

·        встановлення причин, які призвели до виникнення даної ситуації й наслідків її розгортання;

·        діагностика змісту діяльності в ситуації її моделювання й оптимізації;

·        побудова системи оцінок ситуації, її складових;

·        підготовка пророкувань щодо ймовірного потенційного і бажаного майбутнього;

·        вироблення рекомендацій щодо поводження дійових осіб у ситуації;

·        розробка програм діяльності у даній ситуації.

Кожна група розбирає свою ситуацію, самостійно намагаючись виділити в ній проблему та знайти шляхи для її вирішення. Потім обговорюють висновки та думки в малих групах, виробляючи спільне рішення. Всі варіанти рішення виносяться на загальну дискусію. Стикаються різні точки зору на проблему і різні варіанти її вирішення. Таким чином, кожен учасник має можливість отримати певний набір інформації – case (тезаурус), по хвилюючому його питанню. Специфіка методу така, що не можна з точністю визначити, як будуть розвиватися події. Це найбільш гнучка система профілактики.

         Інтерактивні ігри. Специфіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи полягає в превентивній, профілактичній та корекційній спрямованості гри. Метою гри може бути безпосередній розвиток якостей особистості, демонстрація творчості учасників, їх позиції і можливих перспектив розвитку.

         Одним з основних завдань інтерактивної гри є створення умов для знаходження учасниками нового значущого для них досвіду соціальної поведінки, який допоможе їм розібратися в різних життєвих ситуаціях, з розумінням і аналізом яких до цього у них були певні труднощі. Взаємодія, в цьому випадку, виступає каталізатором і доповнює систему знань, які були раніше в учасників, і уявлень щодо певних життєвих ситуацій. Таким чином, інтерактивну гру можна визначити як активний метод навчання, заснований на досвіді, отриманому в результаті спеціально організованої взаємодії учасників з метою зміни індивідуальної моделі поведінки.

Інтерактивна гра за своєю природою наближена до спортивного змагання (через такі ознаки, як наявність мети, спільної участі).

         Інтерактивні ігри можна використовувати для вирішення багатьох ситуацій, які виникають у групі, в різних тематичних і проблемних галузях. З їх допомогою можна моделювати, розвивати та вдосконалювати практично всі особистісні та професійні способи поведінки – комунікативні навички, спостережливість, здатність розбиратися в своїх і чужих почуттях, а також творчі здібності та фантазії.

Інтерактивні ігри мають ряд відмінностей перед традиційними формами     профілактики

·        Наявність учасників, або груп учасників, інтереси яких у значній мірі перетинаються;

·        Наявність чітко обговорених правил гри, що дає однозначне розуміння рамок припустимих дій учасників;

·        Наявність ясної мети, досягнення якої можливе шляхом здійснення певних дій у рамках установлених правил;

·        Здійснення взаємодії з іншими учасниками гри тим способом й у тім обсязі, що обирається самим учасником;

·        Можливість використання учасниками різних моделей поведінки в процесі досягнення мети;

·        Докладна групова рефлексія й підведення підсумків по закінченні гри. Що також має свої особливості. По-перше, гра може тривати 10 хвилин, а от її обговорення як мінімум втричі довше. По-друге, в процесі аналізу і підведення підсумків гри дуже важливо не намагатися нав’язати учасникам свою думку. Адже вони будуть говорити не те, що думають, а те, що від них хочуть почути. Це означає, що освітній ефект гри зведений до мінімуму, а ведучий керуючись бажанням пояснити учасникам «мораль» тієї чи іншої інтерактивної гри, досягає зворотного ефекту. По-третє, не варто прагнути до негайного розуміння учасниками всієї важливості знайденого ними досвіду у результаті гри, адже не випадково серед тренерів та педагогів з приводу ефективності того чи іншого типу можна почути фразу: „Результат через півроку”.

Інтерактивні ігри мають ряд переваг, до яких відносять:

·        Активність всіх членів групи;

·        Можливість програвати різні моделі поведінки, інші ролі;

·        Можливість одержання нового соціального та особистісного досвіду в процесі гри;

·        наявність обов’язкового етапу рефлексії (багато інших видів ігор страждають від відсутності такого);

·        можливість особистісного росту учасників;

·        можливості застосування інтерактивних ігор для діагностики, корекції, профілактики;

·        можливість застосування інтерактивних ігор для різних категорій учасників (при модифікації правил і умов гри в більшому або в меншому ступені);

·        глибокий рівень засвоєння інформації завдяки емоційним переживанням;

·        вироблення вміння слухати та чути інших;

·        знання „пропускаються через себе”, і деякі висновки людина робить самостійно, або під час обговорення у групі;

·        навчання через обмін досвідом або пасивне спостереження;

·        взаємодія, активізація мислення;

·        можливість аналізу своїх дій, відчуття набуття досвіду;

·        можливість обміну досвідом та думками;

·        вироблення вміння співпрацювати;

·        різноманітність форм, невідомість їх для учасників;

·        можливість у невимушеній формі та атмосфері набувати досвід;

·        можна програти ситуацію, а потім подивитися на неї збоку, об’єктивно оцінити все, що відбувалося;

·        розвиток індивідуальних здібностей та стимулювання, тим самим, до активної суспільно-корисної діяльності.

Інтерактивні ігри можуть використовуватися як для навчання ведення груп, процесу прийняття рішень, рольовій поведінці, розв’язання конфліктів і

т.д. Саме тому  цей метод є достатньо дієвим у профілактиці ризикованої поведінки серед дітей та молоді у закладах інтернатного типу.

         В своїй діяльності  з профілактики ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки я використовую ігри «Володар кілець», «Фото-фішка», «Крок за кроком», «Рожеві окуляри», які є пізнавальними і несуть в собі інформацію фізіологічного, морально-естетичного та юридичного аспектів. Ці ігри допомагають підвести первинні знання гравців під загальноприйняті норми. Вони виробляють правильне бачення безпечної поведінки в кожній ситуації. З їх допомогою можна повністю проінформувати групу з даного питання, а процес гри не дає нудьгувати і допомагає засвоювати інформацію.

У профілактичній роботі можна використовувати той метод, який більше підходить конкретній групі з урахуванням інтелектуального рівня і темпераменту її учасників.

          Незважаючи на незначні кількісні показники інтерактивного методу, якісні залишають позаду всі традиційні. Профілактика ризикованої поведінки серед підлітків - саме та галузь, де краще менше, але краще. Адже не дарма кажуть, що людина найкраще вчитися на своїх помилках, так краще вже підлітку помилиться в інтерактивній рольовій грі, ніж у реальному житті.

           Наведені приклади кейсів, сценаріїв та ігор запозичені з матеріалів Всеукраїнського громадського центру «Волонтер».

ДОБІРКА КЕЙСІВ

№ 1 «Справжні стосунки»