Урок 22

Тема:Взаємні права й обов’язки батьків і дітей.

Мета: сформувати в учнів уявлення про права та обов'язки батьків і дітей; удосконалювати роботу з нормативно-правовими джерелами; виховувати в учнів почуття від­повідальності за членів своєї родини.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Сімейний кодекс України.

Базові поняття й терміни: права та обов'язки батьків, права та обов'язки дитини.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний етап

►   Перевірка домашнього завдання:

а)     міні-бесіда на тему розглянутих дома ситуацій;

б)    учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять: сім'я, шлюб, шлюбний вік, заручини.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація

Учитель: до редакції однієї з газет прийшов такий лист: «У нашому домі живе дуже стара і хвора жінка — Наталя Володимирівна. Ми, її сусіди, хоч і самі люди немолоді, допомагаємо їй чим можемо: хтось ходить за продуктами, хтось квартиру прибирає, хтось їсти варить. До остан­нього часу ми вважали, що Наталя Володимирівна самітна і в неї немає рідних. Проте якось увечері біля нашого під'їзду зупинилося розкішне авто, з нього вийшов молодий, добре вбраний чоловік. Виявилося, що це син Наталі Володимирівни. Але приїжджав він не за тим, щоб довідатися про здоров'я, допомогти матері. Він умовляв її переїхати в будинок для старих, а квартиру подарувати йому. ...Ми всі дуже обурені поведінкою сина Наталі Володимирівни, проте як зарадити в цій ситуації — не знаємо. Допоможіть нам, будь ласка».

Учитель пропонує учням дати відповідь автору цього листа, застосову­ючи метод «Мікрофон».

III. Вивчення нового матеріалу                                                

План

1.     1.        Права та обов'язки батьків.

2.     2.        Права та обов'язки дитини.

►   Розповідь учителя

У Конституції України (ст. 51) зазначено: «Батьки зобов'язані утри­мувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклува­тися про своїх непрацездатних батьків». Цей принцип покладено в основу нормативно-правових актів, що визначають права та обов'язки батьків і дітей в Україні. Зміст і підстави виникнення цих прав визначено у Сімейному кодексі України. Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтують­ся на походженні дитини від них, засвідченому в установленому законом порядку.

1.   Права та обов'язки батьків

Взаємні права і обов’язки між батьками і дітьми ґрунтуються на походженні дитини від них. Дитина походить від подружжя, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Походження дитини визначається на підставі Свідоцтва про шлюб. У таких випадках проблем не виникає.

Якщо батьки новонародженої дитини не перебувають у шлюбі між собою, тоді вони можуть звернутися із спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану про визначення батьківства. Закон надає право чоловікові, який вважає себе батьком дитини, звернутися з відповідною заявою особисто. Батьківство може встановлюватись і за рішенням суду.

Мовою документів

Стаття 128 Сімейного кодексу України

1.     За відсутності заяв … батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2.     Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3.     Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Стаття 133 Сімейного кодексу України

1.     Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

В разі підтвердження походження дитини саме від цих батьків, між ними виникають взаємні права та обов’язки.

СПРАВА ПРО…

БАТЬКО ПОЗА ШЛЮБОМ

Валентині 16 років, вона вагітна. Валентина стверджує, що батько дитини - її друг Віктор, якому 18 років. Він заперечує своє батьківство щодо   дитини,   відмовляється одружитись з Валентиною й утримувати дитину після її народження. Об’єднайтесь в групи. Проаналізуйте ситуацію за відомою вам схемою та дайте відповіді на питання:

-        Як ви вважаєте, чи існують правові підстави, на яких Валентина може змусити Віктора одружитись з нею?

-        Чи повинен Віктор утримувати дитину?

-        Як діяти Валентині?

-        Чи є закон найкращим способом вирішення цієї ситуації?

-        Які шляхи вирішення ситуації ви б запропонували? Не забувайте аргументувати свої відповіді.

Після народження дитини у батьків виникають певні (особисті та май­нові) права і обов'язки.

Батьки мають право і зобов'язані:

¨     Виховувати своїх дітей, піклуватися про стан їхнього здоров'я, про фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток.

¨     Забезпечити набуття дітьми загальної середньої освіти.

¨     Забезпечити дітей харчуванням, житлом, одягом, медичним обслу­говуванням.

¨     Захищати їх права та інтереси, у тому числі й у суді.

Мовою документів

 Стаття 141 Сімейного кодексу України

1.     Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2.     Розірвання шлюбу між батьками,  проживання їх  окремо  від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Стаття 142 Сімейного кодексу України

1.     Діти мають рівні права та обов'язки  щодо  батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Права та обов’язки батьків і дітей можуть бути особистого немайнового та майнового характеру.

До особистих немайнових прав й обов’язків згідно законодавства належить насамперед обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку. Вони також зобов’язані не пізніше одного місяця з дня народження дитини зареєструвати її в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Сімейний кодекс України містить норми, згідно яких батьки мають право та обов'язок визначати прізвище, ім’я та по батькові дитини. При реєстрації батьки отримують Свідоцтво про народження дитини.

Якщо батьки мають спільне у шлюбі прізвище, то це прізвище присвоюється і дитині. Якщо у батьків прізвища різні, то вони повинні домовитись про те, яке прізвище присвоїти дитині. Щодо вибору імені закон обмежень не встановлює, дитині можна присвоїти навіть подвійне ім’я. Якщо батьки не можуть дійти в цьому питанні взаємної згоди, його вирішує орган опіки та піклування або суд.

Батьки мають право визначити місце проживання дітей. Діти, які досягли 10 років, спільно з батьками визначають своє місце проживання. А от 14 – річні діти в разі проживання їх батьків окремо, можуть вирішувати це питання самостійно. Однак де б не проживала дитина, це не позбавляє її батьків прав та не знімає обов’язку по вихованню.

Батьки мають спільно вирішувати питання виховання дітей. Якщо дитина проживає з одним з батьків, вона має право вільно зустрічатись і спілкуватись з іншим. Якщо батьки не можуть дійти згоди з цього питання, то слід звернутись до органів опіки і піклування або ж до суду. При вирішенні питань, що стосуються життя дитини, батьки мають враховувати її думку.

Мовою документів

Стаття 171 Сімейного кодексу України

...2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

1.     Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Майнові права та обов'язки виникають з приводу майна, яким володіє сім’я, а також з приводу утримання аліментів (гроші на утримання, які одні особи зобов’язані надавати іншим у порядку і розмірах, визначеному законом).

Мовою документів

Стаття 173 Сімейного кодексу України

1.     Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

2.     При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків.

Стаття 174 Сімейного кодексу України

1.     Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Стаття 177 Сімейного кодексу України

1.     Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном…

Батьки управляють майном дітей лише до досягнення дитиною 18 років, або до моменту її одруження. У батьків та дітей може бути і спільна власність.

Стаття 175 Сімейного кодексу України

1.     Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці   чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

До обов’язків батьків відноситься обов’язок утримувати дітей.

Як правило, ці права та обов'язки дійсні, доки дитині не виповниться 18 років. На жаль, деякі батьки поводять себе неналежним чином (алкого­ліки, наркомани), погано впливають на дітей, ухиляються від виконання батьківських обов'язків. У таких випадках, щоб зберегти здоров'я і психі­ку дитини, створити для неї нормальні умови життя, батьків позбавляють батьківських прав.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних доч­ку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані в разі їх навчання до досягнення ними двадцяти трьох років надавати таку допомогу.

2.   Права та обов'язки дитини

Згідно з чинним законодавством України дитина має такі права:

¨     жити і виховуватися в сім'ї;

¨     на всебічний розвиток, повагу її людської гідності;

¨     спілкуватися з обома батьками, навіть тоді, коли дитина проживає з одним із батьків;

¨     захищати свої законні права та інтереси. Вона може звертатися са­мостійно до органів опіки і піклування, а з 14 років — до суду;

¨     дорослі мають брати до уваги думку дитини у вирішенні будь-якого питання, що стосується її інтересів.

Закон не тільки надає дітям права, він покладає на них і певні обов'язки. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, піклуватися про них. Якщо діти не виконують цей обов'язок доб­ровільно, непрацездатні батьки мають право у судовому порядку стяг­нути з дітей кошти (аліменти) на своє утримання. Якщо немічні батьки потребують допомоги, а діти не доглядають за ними, вони, крім аліментів, повинні сплачувати батькам кошти для оплати допомоги сторонніх осіб (наприклад, доглядальниці).

Дитина має не тільки особисті права. Узагалі її майном розпоряджаються батьки, але вони повинні вислухати і врахувати думку дитини при здійсненні з її майном якихось дій.

Дитина може купити чи продати якісь дрібні речі невисокої вартості, 5 наприклад книгу, хліб, зубну щітку, дрібну одежу, приладдя для школи. Одяг, іграшки, музичні інструменти, спортивне обладнання — це особиста власність дитини, але дарувати, міняти вона може речі невисокої вартості, а всі інші предмети — тільки за згодою батьків.

Дитина може самостійно розпоряджатись своїм заробітком, стипендією та іншими доходами, але тільки з моменту, коли їй виповниться 14 років.

Із 14 років дитина має право укладати угоди (купувати, продавати,  дарувати) щодо автомобілів, велосипедів, мопедів або іншого майна, але тільки за письмовою і нотаріально посвідченою згодою батьків (усиновлювачів, піклувальників). Також з 14 років дитина має право розпоряджатись грошима, які внесені в банк на її ім'я, але тільки за згодою батьків (усиновлювачів, піклувальника).

Дитина несе відповідальність:

1.     За завдану шкоду, наприклад за розбиття скла в школі, за продаж чи обмін своїх джинсів чи кросівок, дитина відповідальності не несе, але | за заподіяну дитиною шкоду відповідають батьки.

2.     Щодо укладених дитиною договорів, а також щодо договорів, укладених за згодою батьків. Якщо в дитини немає достатньо майна, щоб розрахуватись за своїми обов'язками, то відповідальність несуть її батьки, але тільки в обсязі майна, якого недостатньо для розрахунку за зобов'язаннями дитини.

3.     За завдану шкоду дитина несе відповідальність самостійно, але, звичайно, в межах того майна, яке у неї є. Якщо його недостатньо, то відповідальність несуть батьки в межах майна, якого в дитини не вистачає.

Неповнолітні батьки мають такі ж права і обов'язки щодо своєї дитини, як і батьки, яким уже є 18 років, і можуть здійснювати їх самостійно. При досягненні неповнолітніми батьками 14 років вони мають право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів їхніх дітей.

Неповнолітні батьки мають право на безоплатну правову допомогу.

У випадку, коли батьки розлучаються або їх позбавили батьківських прав, дитина має такі права: