Тема: Пошуки сімейного щастя (за романом Л.М.Толстого «Анна Кареніна»)

Мета:

-   розкрити «дух сім’ї», сімейні відносини в романі Л.М. Толстого «Анна Кареніна»;

-         пошук джерела відродження сімейної гармонії;

-         розвивати вміння аналізувати, порівнювати і робити висновки;

-         виховувати у десятикласників справжні моральні цінності, любов до життя, родини.

Обладнання: мультимедійна презентація

Тип уроку: урок-дослідження

Інтеграційний фон: історія, українська література, музичне і образотворче мистецтво.

Епіграф: (слайд № 4)

Випереджальні завдання. На попередньому уроці клас було поділено на 4 групи (журналісти, літературні критики, мистецтвознавці, літературознавці), але на уроці приймають участь всі учні. Кожна група отримала завдання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент (слайд 1).

1. Оголошення мети уроку (слайд 2).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1.     Вступне слово вчителя (слайд 3).

-          Скільки живе людина, стільки шукає відповідь на питання: «В чому сенс людського життя?». Сьогодні ми проведемо дослідження справжніх людських цінностей за романом Л.М.Толстого «Анна Кареніна», і в центрі наших пошуків будуть сімейні стосунки героїв твору.

2.  Афоризми про щастя (слайд 4):

Епіграфом до нашого уроку пропоную афоризми. Яке слово з запропонованих висловів є головним не тільки для Анни, а й для кожного з нас?  Пошуки справжнього щастя - це і є наше проблемне питання, на яке завдяки нашому дослідженню, ми спробуємо знайти, і, я впевнена, знайдемо відповідь.

vНе женися за щастям — воно завжди перебуває в тобі самому.

   Піфагор

vЄ два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість.

   Лев Толстой

vЛюдина створена для щастя, як птах для польоту.

   В. Короленко

vНаше щастя чи наше нещастя залежить тільки від нас самих.

Монтень

vПовір мені — щастя тільки там, де люблять нас, де вірять нам!

Михайло Лермонтов

3. Визначення «щастя» в тлумачному словнику української мови (слайд 5).

Щастя:

1)    Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. || Зовнішній вияв цього відчуття. || Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо. || Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові. || Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь.

2)    Досягнення, успіх, удача.

3)    Доля, талан. || Добробут, щасливе життя.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Проблема сім’ї і шлюбу: авторська думка та її відбиття в творі.

Вчитель.

Читаючи  Толстого, пам’ятаємо, що він – філософ. І як мислитель Толстой мав своє вчення про сім’ю, без знання якого ми не зможемо глибоко зрозуміти роман. Спробуємо розібратися в поглядах Толстого на сім’ю.

•        Людина, за вченням Толстого, складається з протиріч: в ній борються «два начала» - тваринне (тілесне) і духовне. Духовне виявляється в любові до світу, до ближнього, як до самого себе. Чим більше людина наповнена  такою любов’ю, тим ближча вона до Бога.

•        У сучасних сім’ях основне місце займає тваринний інстинкт, а духовні зв’язки висять на волосині або взагалі  рвуться. А без них сім’ї немає.

•        Жіноча емансипація – явище протиприродне. Головний обов’язок жінки – народжувати і виховувати дітей.

•        В основу виховання повинен бути покладений закон про істинне життя, який веде до духовного суспільства, до єднання людей. Правда – ось головна умова виховання; але щоб не соромно було показати дітям всю правду свого життя, треба зробити його хорошим, духовним.

•        Виховувати дитину треба через себе (особистий приклад).

Саме дослідження сім’ї у сучасному йому суспільстві робить Толстой у романі. Про це говорить і початок роману «Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Давайте ще раз поглянемо на сім’ї, представлені  у творі.

Бесіда (слайд 6).

1. Про що цей роман? Яка його тема? (Кохання, сімейні стосунки).

2. Чи є, на ваш погляд, у романі зразкова сім’я?

3. Чиї сімейні стосунки вам найбільше подобаються?

4. У чому бачите причину нещастя Анни?

5. Хто з героїв вам найбільше сподобався? Кому ви співчуваєте?

   Передбачувані відповіді учнів

1. Сім’я Облонських. Доллі повністю присвятила себе дітям, чоловікові, але справжнього щастя в неї немає, бо Степан Аркадійович Облонський зраджує дружину і, головне, не бачить у цьому нічого поганого, оскільки «легкий флірт» був давно в моді. Він по-своєму любить Доллі та дітей, але не розуміє, що справжнє щастя не може будуватися на брехні й лицемірстві, навіть якщо це стало загальновизнаним правилом. Доллі намагалася розірвати шлюб, але врешті-решт заради дітей вирішила зберегти сім’ю, і взаємний обман триває. Автор підкреслює, що не має значення, чи зраджував потім її Стіва чи ні, головне - порушена внутрішня духовна єдність між людьми, кожний живе сам по собі і керується не порухами власного серця й християнськими принципами, а світськими законами, які суперечать природній моралі.

2. Сім’я Кареніних. Сім’я Кареніних до зустрічі Анни з Вронським тільки здавалася благонадійною, але Анна не переймалася таким станом речей, знаходячи втіху у материнській любові до сина. Нерівний шлюб з «людиною у футлярі», у якому було щось фальшиве, тримався тільки про людське око, заради світських пристойностей. Обидва підкорялися розміреному порядку життя (Ч.1, р.ХХХІІІ), але кожен залишався наодинці зі своїми проблемами. Тому, коли вперше з’явився у житті Анни Вронський, то вона вирішує, що «говорить мужу об этом не надо и нельзя. Говорить – значит придавать важность тому, что значения не имеет». І це тоді, коли душа вже підсвідомо відчуває тривогу. Але вся біда в тому, що душа Анни для Кареніна не існує. Коли Каренін зіткнувся з фактом не із циркуляра, а з життя, він сам вибудував стіну між собою і дружиною, закривши серце і залишивши розум для вирішення проблеми: «Что делалось, и что делается в ее душе, не мое дело, это дело ее совести» (Ч.2, р.VІІІ) « Твои чувства – это дело твоей совести;но я обязан… указатьтебе твои обязанности». Вони знову залишаються кожен зі своєю проблемою: Анна  - з пристрасним  коханням, Каренін – з турботами, як зберегти пристойність, а між ними рветься душа малого Сергійка.

Більшого відчуження між чоловіком і дружиною важко уявити. І через те, що сім’я тримається тільки на зовнішніх пристойностях серед  знайомих, впливових людей, страждає дитина. Недарма Толстой порівнює Сергійка з компасом, який вказує тим, хто втратив дорогу в житті, що вони пішли хибним шляхом.

3.   Соромно доньці Облонського за нещирість батька, боляче і важко розбиратися Сергійкові Кареніну у фальшивих стосунках батька і матері, не знає родинного тепла маленька Аня, приречена на сирітство. І це не виняткове явище у тодішньому суспільстві. Моральне становище сімей Толстой показав через сприйняття Вронського. Він не любить і не поважає свою матір, не відчуває потреби у шлюбі, йому байдуже до страждань Кіті, про яку він миттєво забуває, побачивши Анну. Звістка про майбутню дитину викликала «припадок этого странного, находившего на него чувства омерзения к кому-то». А от стати коханцем заміжньої знатної дами – значить викликати захоплення і особливу повагу оточуючих. З’єднавши з Анною свою долю, задовольнивши шалену пристрасть, він так і не зміг зробити її частиною свого життя, повернувшись до звичного кола і полишивши жінку та доньку на самоті. Є багатство, навіть розкіш, але немає сім’ї, дому, згоди, взаємного розуміння і довіри, духовного смислу кохання. Сім’я, створена тільки на фізичній близькості, приречена.

Розлучення, сирітство, крах духовних зв’язків – основна тема «Анны Карениной».

4. По-іншому вирішують свої проблеми Левін і Кіті: прагнуть поговорити, розкрити свою душу, зрозуміти іншого і допомогти.

Левін, рано втративши батьків, прагне сімейного щастя, душевного спокою, любові, дітей. Його несміливе сватання примушує Кіті побачити, настільки сильне в ньому моральне почуття, повага до людини, до жінки, бажання разом  добиватися добра.

 Письменник все ж таки настійливо проводить думку: родова честь, традиція доброго імені, патріархальний сімейний устрій, де чоловік – розумний господар, друг, батько, а жінка – мати, де все спаяно атмосферою взаєморозуміння, прощення, терпіння, де чоловік і жінка разом у горі і в радості – це те, чого позбавлені Вронський, Облонський і що таке дороге Левіну.  Невипадково Левін мислить так: спочатку шлюб, а потім жінка, єдина на все життя.

У сім’ї Левіна і Кіті, побудованій на взаємному коханні, теж немає справжнього духовного єднання. Замкнений світ родини не може дати Левіну відчуття повноти життя і відповіді на питання про сенс буття. На думку Толстого, проблеми сім’ї тісно пов’язані з дійсністю, яка постає в романі заплутаною, тривожною, неспокійною і навіть небезпечною.

5. Щербацькі – велика дружна, хоча і трішки безалабернамосковська сім’я. Тут панує добра, душевна  атмосфера, тому так любить відвідувати їх Левін. Навіть Вронський, якому у сім’ї вбачалося щось чуже і  вороже, думає: «Вот именно за то я люблю Щербацких,  что сам лучше делаюсь».

 Між сестрами - любов і довіра. Батько найбільше піклується про честь і чистоту своїх доньок. Мати вважає своїм обов’язком влаштувати їхнє щасливе заміжжя і з тривогою спостерігає, як у суспільстві поширюються явища емансипації: утворюються якісь жіночі товариства, курси, дівчата  вільно поводяться з чоловіками і впевнені в тому, що вибирати собі чоловіка – це їхня особиста справа, а не батьків. Але кожен член цієї родини дослухається до думки інших, готовий вибачитися і піти на поступки. Головне – тут усі піклуються один про одного. У Щербацьких немає місця фальші, будь-яка неправда просто виштовхується зі здорового організму цієї сім’ї, як щось стороннє.  Кіті і Доллі, зображені Толстим як прекрасні матері і вірні, терплячі дружини, виросли саме в цій родині.     

6. У романі згадуються й інші сімейні історії: і матері Вронського, і княгині Бетсі, і багатьох інших родин. І скрізь, як зазначає автор, немає «простоти й правди»).

- Чи відповідає Л.М.Толстой на питання, як стати щасливим, або як створити щасливу сім’ю?

2. Скласти гранування, використовуючи таблицю «Типи сімей у романі Л.Толстого (слайд 7).

«Гроно».Типи сімей у романі Л.Толстого

Сім’я

 Кареніних

Вронських

Облонськихх

Левіних

Щербацьких

Чоловік – господар, батько, друг; дружина- мати, жінка, одна на все життя; взаєморозуміння,  любов, прощення, терпіння

«ни полного раздора, ни полного счастья»; тримається на почутті обов’язку дружини, яка знаходить щастя в дітях; для чоловіка сім’я – необхідний тягар, джерело матеріал. благ

Доброта, повага, розуміння, любов,

готовність підтримати один одного,

щирість, почуття відповідаль-ності за щастя своїх дітей

Родинні стосунки тримаються на спільних статках. Не любить і не поважає матір, не відчуває потреби в сімейному житті, тікає від нього.

Нерівний за віком шлюб, формальні стосунки («для людей»);відсутність будь-яких спільних інтересів, духовних зв’язків; материнська любов поступилася пристрасті; дитина – заручник батьківських чвар.

IV. Активізація дослідницької та творчої діяльності учнів.

1. Дослідження в групах (слайд 8).

- Починаємо дослідження (виступи журналістів, літературних критиків, мистецтвознавців, літературознавців).

Завдання:

Літературні критики:

-         Як відреагували письменники, літературні критики та інші на роман Льва Толстого «Анна Кареніна»? Позитивні та негативні відгуки.

(Оцінювання)

Мистецтвознавці:

-         Тема шлюбу у живописі (слайд 9).

-         Яке віддзеркалення знайшов роман «Анна Кареніна» у кінематографі? (слайд 10)

-         Про що свідчить значна кількість екранізацій роману?

(Оцінювання)

Літературознавці: дослідити проблему пошуку щастя, сімейних стосунків у творах світової та української літератури (слайд 11); виписати афоризми Л.М.Толстого про щастя, щасливу сім’ю.

(Оцінювання)

-         Звернемося до епіграфа уроку. За якої умови, за визначенням Льва Толстого, можливеістинне щастя? (Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість).

Узагальнення вчителя (слайд 12).

Толстой показує трагедію особистості як наслідок багатьох процесів – і соціальних, і моральних. Головною особливістю їх є порушення принципів добра, правди, людяності, забуття духовної єдності, без чого неможливе щастя ні окремої людини, ні всього людства. Але письменник виступає у романі не як суддя, а як гуманіст. Не засудити грішницю, а зрозуміти витоки її трагедії, як і трагедії всього суспільства, – таке завдання ставить перед собою і читачем митець. Це підтверджує епіграф твору: «Мне отмщеніє, і аз воздам». Толстой наголошує, що ніхто не має права судити людину, крім вищого суду – Бога. Про цей вищий суд письменник прагнув нагадати всьому бездуховному, ницому суспільству, яке позбавляє людину права на свободу вибору і щастя.

Журналісти (слайд 13):дослідити 4 вікові групи людей (школярів, молодь від 20 до 40 років, зрілих людей 40-60 років, людей похилого віку від 60 років і старших), а також знайти вислови про щастя і оформити кабінет (дошку) плакатами.

Усім опитуваним було запропоновано відповісти на два запитання:

-         В чому, на Ваш погляд, полягає щастя?

-         Чи щаслива Ви людина?

Послухаємо результати опитування журналістів.

-         Чим відрізняються думки про щастя різних вікових груп?

-         Що об’єднує всі 4 категорії людей?

(Оцінювання)

IV. Активізація творчої діяльності учнів.

1. Слово учителя.

У романі «Анна Кареніна», як і в інших творах письменника, знайшла художнє відображення його філософська концепція, що спирається на вчення про справжнє життя. Людина, на думку митця, – суперечлива істота, в ній вступають у боротьбу два начала: плотське і духовне, тваринне і божественне. Тілесне життя не має такого великого значення, як життя духовне. Людина повинна відкрити в собі велику любов до світу, до ближнього і служити їм, як самій собі. Лише так можна наблизитися до справжнього життя. Чим більше людина віддає іншим, чим змістовніше її духовне «я», тим більше вона відчуває свій зв’язок з людством і не боїться смерті, бо духовне єство, за словами Толстого, є вічним.

Письменник заперечує суспільні інститути: церкви, власності, сім’ї, тому в його творчості вони піддані нищівній соціальній критиці. На думку Толстого, церква втратила свій високий духовний зміст і не наблизила, а навпаки, віддалила людину від Бога. Держава морально розбещує людей, оскільки викликає в них не почуття служіння іншим, а прагнення до влади, грошей, кар’єри. У сім’ї, як і у всьому сусп