Загальновідомо, що учні міцно засвоюють те, що пройшло через їхню свідомість і вимагало від них значних індивідуальних зусиль. Проблема самостійності учнів під час навчання не є новою. Цьому питанню відводили значну роль педагоги всіх часів. Особливо чіткі концепції щодо ролі самостійності, у тому числі й у практичній діяльності, здобутті знань висвітлені в працях К.Д.Ушинського, Н.Г.Чернишевського, Д.І.Писарєва та ін. Ця проблема є актуальною і зараз. Увага до неї пояснюється тим, що самостійність відіграє вагому роль не тільки під час отримання середньої освіти, а й під час продовження навчання після школи та й  у подальшій трудовій діяльності учнів.

Підвищення рівня знань забезпечення політехнічного і трудового виховання підростаючого покоління вимагають застосування активних форм роботи під час навчання. Тільки при великій пізнавальній активності учнів їхні знання будуть міцнішими. В процесі

вивчення фізики у школі слід не тільки подати учням систему наукових знань, але і озброїти їх цілою низкою умінь інавичок пізнавального і практичного характеру. При цьомуактуальною стає проблема наповнення сучасної фізичноїзадачі реальним змістом та зацікавлення учнів у пошукуправильного її розв’язання, а для вчителя - пошук нових форм організації навчання учнів під час розв’зування такого роду задач. Як краще донести до свідомості учнів правильні шляхи щодо вирішення поставленої перед ними задачі? Проблемі вироблення практичних умінь в ході розв’язування фізичних задач у різні роки присвячені праці таких відомих науковців та методистів П.С. Атаманчука, О.I. Бугайова, В.Є. Володарського, С.У. Гончаренка, А.А. Давиденка, Є.В. Коршака, О.І. Ляшенка, В.В. Мендерецького, А.I. Павленка, Г.Б. Редька, О.В. Сергеєва та інших [1; 4].

Основним недоліком щодо навчання учнів розв’язувати фізичні задачі, що склалися у шкільній практиці, є відсутність задач, які розвивають творчі здібності та мислення, використання задач для контролю лише фактичних знань учнів, а не рівня їхнього інтелектуального розвитку.

Серед різноманітного арсеналу методів і способі навчання фізики особливе місце посідають розв’язування на уроках фізики експериментальних і творчих задач та виконання учнями домашніх дослідів і спостережень.

            Посилення ролі дослідного, проблемного і частково-пошукового методів навчання, розв’язування експериментальних і творчих задач забезпечує активність розумової діяльності учнів, дає їм можливість ознайомитися з принципами вимірювання фізичних величин і методами аналізу похибок, виробляє вміння і навички вільно і впевнено користуватися вимірювальними приладами, проводити дослідну перевірку фізичних закономірностей, розвиває навичку уважного й цілеспрямованого спостереження, уміння пояснювати фізичні явища і процеси, передбачати їх хід.

            Разом з тим розв’язування експериментальних і творчих задач та проведення домашніх дослідів і спостережень розвивають в учнів логічне мислення і мову, творчі здібності і кмітливість, виховують волю і впевненість у своїх силах, формують діалектико-матеріалістичний світогляд. Факт новизни у формах роботи на уроках і вдома  захоплює учнів навіть із нестійкою увагою й створює певний організований ритм праці.

Сьогодні склалася ситуація, коли вчитель повинен виконувати програму повною мірою, але матеріально-технічна база кабінетів фізики давно застаріла і не відповідає сучасним вимогам до постановки ані демонстраційного, ані фронтального експерименту. Тому вчителі вимушені часто придумувати експериментальні завдання з використанням саморобних приладів. Причому важливим є те, що такі постановки демонстрацій повинні повністю відповідати правилам техніки безпеки, що не завжди можливо під час використання неспеціального обладнання. Тому грамотні та цікаві знахідки в цій галузі є дуже корисними для вчителів фізики.

Не слід забувати й про творчі експериментальні задачі, використання яких ефективно підвищує рівень засвоєння предмета на всіх етапах вивчення фізики, збуджує інтерес до предмета, відіграє важливу профорієнтаційну роль тощо.

Є різні організаційні форми розв’зування задач на уроках фізики, такі як:

1.      Розв'язування задач на дошці вчителем. Так чинять тоді, коли потрібно показати хід розв'язку типової задачі або розв'язати складну задачу. Вчитель залучає учнів до аналізу задачі з метою їх активізації.

2.      Аналіз задачі і відшукання ходу розв'язку проводять колективно, а потім один з учнів записує розв'язок задачі на дошці, а інші у своїх зошитах. При розв'язуванні складної задачі біля дошки може працювати кілька учнів почергово. Активність і самостійність учнів при такій організації роботи невисока, тому вчитель має постійно звертатись до класу з запитаннями, а наприкінці потрібно, щоб учні повторили хід міркувань і розв'язку задачі.

3.      Учні після колективного обговорення ходу розв'язку задачі або й без нього розв'язують задачу самостійно. Активність і самостійність учнів досить високі, але вони розв'язують задачі неодночасно, що створює деякі проблеми. Вчитель слідкує за ходом розв'язування задачі, консультує учнів, звертає увагу на недоліки та помилки, допомагає їх виправити[6].

Максимальний розвиток пізнавальних сил учнів може бути досягнутий шляхом застосування дослідницького методу під час вдалого поєднання класної та позакласної роботи.  Дещо різний характер завдань на уроці та в позаурочній роботі, різниця в обстановці, умовах та ситуаціях сприяють формуванню творчих рис особистості учня.

Тому, однією з організаційних форм, якою користуюсь у 7-8 класах, для заохочення і цікавості, є домашні експериментальні дослідження.

Домашні завдання можуть пропонуватись як обов’язкові або лише для бажаючих як одна з форм позакласної роботи. Очевидно, перше є можливим у тих випадках, коли проведення дослідження вимагає небагато часу (щоб не перевантажувати учнів) та наявності хоча б елементарного обладнання. Якщо експериментальна робота дається як обов’язкове домашнє завдання, то завдання інших видів мають бути зведені до мінімуму.

Досвід роботи підтверджує, що доступні експериментальні дослідження корисно давати як обов’язкове домашнє завдання, адже проведення цих робіт, як правило, збуджує зацікавленість у всіх учнів, у тому числі й тих, хто погано встигає, а систематичне включення їх у навчальний процес сприяє формуванню глибокого пізнавального інтересу.

Позакласні (домашні) досліди та спостереження надзвичайно важливі як доповнення до шкільного фізичного експерименту.Вони дозволяють розширити сферу зв’язку теорії з практикою, привчити учнів до самостійної дослідницької роботи, розвивати в них інтерес до фізики та техніки, перебороти помилкові уявлення декого з них про те, що фізичні явища можна спостерігати тільки за допомогою спеціальних приладів.

Домашні досліди та спостереження ще в дореволюційні часи пропагував О.В.Цинкер, у радянський період – П.О.Знаменський і, особливо, С.Ф.Покровський. Однак до цього часу цей метод навчання не має достатнього поширення на практиці. Як відомо, ефективність засвоєння знань залежить від підключення до процесу пізнання різноманітних органів відчуттів людини та засновується на безпосередніх відчуттях, сприйманні, уявленнях при контакті з реальними предметами та явищами.

У 7 класі при вивченні теми «Лінзи», доцільно запропонувати дітям таке експериментальне завдання додому. Спробуйте виготовити в домашніх умовах лінзу. Який матеріал при цьому краще використовувати. Визначте фокусну відстань та оптичну силу даної лінзи. Але під час уроку не забудьте подати формулу для визначення фокусної відстані лінзи через радіус кривизни:

При вивченні теми „Атмосферний тиск" (8 клас) дуже зручним фізичним пристроєм може бути може бути металізований пакет з-під кетчупу, виготовлений з м'якої фольги. Він має зручну кришку, що герметично закриває цей пакет.

Опишемо один, досить ефекти й, дослід з цим пакетом, за допомогою якого учні можуть пересвідчитись в дії атмосферного тиску.

Порожній пакет надувають повітрям. Завдяки властивостям фольги пакет зберігає надану форму, а тиск повітря всередині дорівнює атмосферному, бо кришку лишають відкритою. Потім у пакет заливають близько 15 мл гарячої води (це зручно зробити за допомогою шприца без голки). Пакет нагрівають. Коли з отвору починає виходити пара, нагрівання припиняють, а кришку щільно закривають. Пакет починає охолоджуватись, і через деякий час пара в ньому конденсується, що спричинить зменшення внутрішнього тиску. Сила атмосферного тиску почне стискати пакет, в результаті чого він стане майже плоским.

Зауважимо, що під час нагрівання полум'я має бути спрямоване туди, де міститься вода (для зручності пакет можна розмістити горизонтально). Звернемо увагу на те, що немає потреби випаровувати всю воду. Нагрівання припиняють у момент викидання певної порції пари (цей процес триває приблизно 1 хв.). Решта води охолоне і не перешкоджатиме стискуванню пакета.

   Ще однією цікавою організаційною формою, яку вже слід використовувати безпосередньо на уроці, є використання при розв’зуванні задач експерименту як лабораторного, так і демонстраційного. Проведення дослідів при розв’язуванні демонстраційних експериментальних задач, повинна відповідати всім умовам шкільного демонстраційного експерименту. При цьому особливу увагу потрібно звернути на створення достатньої видимості приладів. Для зацікавленості учнів, зазвичай не вчитель проводить дослід, а викликається бажаючий з учнів (але, це повинен бути той, кому ви довіряєте).

    Наведемо декілька прикладів на застосування даної організаційної форми. Але, зауважимо, що такі типи задач краще практикувати в класах фізико-математичного профілю, адже розв’язання дослідницьких задач займає багато часу, якого так не вистачає у класах рівня стандарту.

    Задача 1. На кінцях рівно плечового важеля підмішано два тіла рівної маси, але різного об’єму. Чи збережеться рівновага, якщо тіла опустити в воду?

    Під час бесіди з’ясовують, що під час занурення тіла у воду, на нього буде діяти виштовхувальна сила. Її величина пропорційна об’єму тіла і густини речовини. На тіло меншого об’єму буде діяти менша за значенням виштовхувальна сила. Тому до води перетягне тіло меншого розміру. Відповідь перевіряють на досліді.

 Як бачимо, експеримент в даній задачі відіграє  допоміжну роль. Задача може бути розв’язана і без нього, але від цього вона значно програє.

Задача 2. Зібране коло, схема якої показана на малюнку. R1і  R2– демонстраційні магазини опорів. Визначити покази вольтметра V2, шкала якого закрита.

Проаналізувавши разом з учнями схему, прийшли до висновку, що опори  R1і  R2 з’єднані послідовно. Записують покази вольтметра V1, а також значення R1і  R2. Згадуємо, що при послідовному з’єднанні падіння напруги пропорційне значенням опорів, тому можна записати: U1:U2 = R1: R2, звідки U2 =U1