У дитинства крайіде Святий Миколай

 

Дійові особи:

 

Святий Миколай                     

Ангел

Іванко

Оленка

Заєць

Мисливець

Колобок

Сорока

Ведмідь

Баба Яга

Антипко

Лінь

Місяць

Хатинка на курячих ніжках

Діти, які готуються до свята

Ведучий 1

Ведучий 2

 

Ведучий 1

Є в народу нашого чудові традиції:
Колядки, щедрівки, є і вечорниці.
Ось настав чудовий день,
Повний сонця і пісень,
Повний пахощів для друзів,
Що зібрав їх в дружнім крузі.
Показати хочем нині,
Як у нашій Україні
Ми святкуєм Миколая

Ведучий 2. Ми зібралися у школі
В нашім гарнім, добрім колі,
В нашій радісній родині,
Бо велике свято нині.

На сцені  - українська хата, в ній по колу сидять діти, готуються до приходу св. Миколая.

Дівчинка:

я так чекаю миколая,

Адже дарунки він несе,

Хто чемним був – він добре знає,

До того свято принесе

Старша сестра:

А ви впевнені, що протягом року добре себе вели, та отримаєте подарунки?

Хлопчик: … ну … здається що так….

Дівчинка: сподіваюсь він не згадає як Андрій перекинув каструлю з борщем…

Хлопчик: а орися отримала двійку, коли не вивчила вірш…

Хлопчик: а степан побився з миколою…

Хлопчик: а марійка прикинулась що хворіє, щоб не йти до школи…

Старша сестра: так, були у нас гріхи… Але можна їх виправити, якщо у день перед приходом святого миколая добре попрохати у нього пробачення та неодмінно зробити щось хороше, а також дуже добре буде розповісти про нього вірш

Дівчинка: а я знаю вірш про миколая!

Сніги покрили поля і гори,
Інеєм блищать і ліс, і гори
Іде до нас крізь ниви й гори
Святий угодник Миколай.

Хлопчик: і я згадав!

Що він несе у своїй торбині?
Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних- жмут різок

За ним спішаться янголята,
Тримають книги у руках.
Ще, де, кому з нас треба дати
Уже списали в тих книжках.

 

Дівчинка: я теж знаю!

Святий ти, добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси Ти нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх дітлахи.

А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло і лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.

7. Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату
Миру, щастя в нашу хату.
Слави, й волі всій родині,
Нашій рідній Україні.

Святий і добрий Миколаю,
Чекаємо на тебе давно.
Що нам даси, –
Про те не знаєм,
Та просимо тебе одно:
Ти нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.

10. А всьому нашому народу
Ти добру волю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни…

11. В небі – метушня і рух, -
Янголята працю мають:
Білий тріпають кожух
Для Святого Миколая.

1 дівчина. В грудні ніч є чарівна,

                  Бо з небесного човна

                  Миколай на землю сходить

                  І дива усюди творить.

1 хлопець. Все він знає, все уміє, .

                  Тільки хтось про щось помріє –

                  Мрію здійснить в цюю ніч,

                  Бо святий він - в тому річ.

2 дівчина. Наставляє Миколай:

                  Злом себе не покарай!

                  Чесним будь та справедливим,

                  і працюй, не будь лінивим.

                 Другом вірним завжди будь,

                  Свого роду не забудь.

2 хлопець. Не зречись своєї мови

                    Ні за якої умови!

                  Будь людиною завжди

                  і добрі від долі жди,

1 дівчина. В ніч на свято Миколая

                 Дітвора уся чекає

                 Подарунків і чудес.

                 Із-за хмар з самих небес,

                 Він несе дарунки добрі

                  У своїй великій торбі.

                  У віконця заглядає,

                   І про тебе все він знає:

І хлопець. Як ти вчишся, де ти ходиш,

                  Як себе з людьми поводиш.

                  Чи лягаєш вчасно спати,

                   Чи порядок робиш в хаті.

 2 дівчина. Якщо чемний, то тоді

                   Подарує він тобі:

                   ІМоже, коника прудкого,

                    Може, котика м'якого,

                    Літачок чи книжку,

                    Чи ведмедя й мишку.

 

І дівчина.  Миколай тихцем зайде,

                    Твоє ліжечко знайде,

                    Подарунки покладе,

                     І з кімнати геть піде.

                     Та коли ти неслухняний,

                     Робиш прикрощі для мами,

                      Миколай тобі несе

                      Добру різку - і...Усе!

2 хлопець. Отже, слухай маму, тата,

                     То в дарунках ваша хата

                     Буде квітнути завжди

                     В першім місяці зими.

1 читець. У зимовий нічний час •;

Миколай іде до нас,

На санках везе пакунки,

В тих пакунках - подарунки.

Миколай на сивих конях

В двори заїжджає •

І пакунки чемним дітям

Із санок скидає.

Коли діти міцно сплять,

Раптом двері заскриплять,

          В хату Миколай прийде

          І дарунок покладе.

II читець.   Ці дарунки не прості –

                   Миколаєві, святі –

                    Під подушку їх кладе,

                    Коли в хату він зайде,

                    Кому - зошит, кому - книжку,

                    Кому - іграшку й калач,

                    А нечемним дітям - різку

                    Й більш нічого - хоч ти плач.

                    Ще й погладить по голівці

                    Чемну він дитину,

                    Не обмине, не облишить

                    Жодную хатину.

Всі чекають Миколая,
Всі на світі – кожний край
Та не кожний, мабуть, знає,
Хто ж то добрий Миколай

Хлопчик:

А й справді, ми знаємо тільки що святий миколай приносить подарунки, а хто він і чому так робить ми і не знаємо…

Дівчинка: .. так і справді… орисю, ти найстарша, ти вже точно знаєш! Розкажи нам про нього!

Хлопчик: так, розкажи, орисю!

Старша сестра: ну добре, слухайте:

Свято Миколая, здавна в нашого народу відзначається великим почитанням. Не було в нас ні однієї хати, де не було б Ікони св. Миколая. Народ почитає його, наче свого національного героя.

Це було дуже давно. В одній сім'ї ріс хлопчик на ім'я Миколай. Він був дуже добрим і щирим, всі його любили, а батькам була найбільша втіха, коли він виріс, став священиком. До нього горнулися всі люди. Отець Миколай старався всім допомогти, але так, щоб ніхто не знав, чиїх це рук справа.

В одного чоловіка було три дочки. Він був дуже убогий, часто і хліба не було у нього вдома. Журився батько, що його дітям судилася зла доля. До того ж вони не мали матері, бо вона померла. Св. Миколай відніс вночі до дому цього чоловіка мішечок з золотом і тим самим поміг йому врятувати дітей від горя і злиднів.

Хлопчик: оце так…

Старша сестра: добре що, так багато віршів ви згадали про святого миколая, а щоб він остаточно нас вибачив давайте разом заспіваємо про нього пісню!

Співають пісню.

Старша сестра: а тепер мерщій допомогати матусі! Нам необхідно ще сьогодні зробити багато добрих справ!!!

Діти розбігаються, забирають за собою стільці і сідають на місця.

А тим часом святий миколай лісом поспішає з подарунками до дітей, разом зі своїм помічником ангелом.

Ліс – дерева, кущі, повалені колоди, пні, кучугури снігу. Звучить таємнича казкова мелодія. Появляється св. Миколай із Ангелом.

 

Миколай. Змучився я трохи. Відпочити б треба.

Ангел. Ось пеньочок, отче. Сідайте, будь ласка. (Миколай, зітхаючи, сідає.) А я піду, подивлюсь, чи далеко до села.

Миколай. Іди, та не барись. Маємо ще не в одному селі та місті подарунки роздати чемній дітворі.

 

Ангел виходить. Святий Миколай сидить, поправляє плащ, мішок. Ззаду надходить, крадучись, Лінь; махає руками за Миколаєм, той починає позівати, дрімає і засинає. Лінь киває рукою, кличучи когось; дріботить Антипко. Разом забирають мішок із подарунками. Антипко спіткнувся, наробив шуму, і Миколай проснувся. Він вражений побаченим, але Лінь та Антипко встигли утекти, забравши із собою мішок.

 

Миколай. Оце так відпочив. От так святий Миколай! І Ангел, як на зло, пішов до села… Що  я даруватиму дітям – вони ж так чекають не дочекаються сьогоднішньої ночі? Що робити? Я старий уже ганятися за Антипком, але мішок із подарунками треба якось відібрати.

 

Під час його слів з іншого боку сцени появляються Оленка та Іванко, вони збирають хмиз; побачили з-за дерева Миколая.

 

Іванко. Добрий день, дідусю.

Миколай (зажурено). Доброго дня, дітки.

Оленка. Дідусю, ви такі засмучені… що сталося?

Миколай. Ох, діти-діти. Нещастя трапилось у мене. Але ви все одно не повірите.

Оленка. Чому ж, хіба ми такі, що не вміємо співчувати?

Іванко. Ми – сироти, знаємо, що таке нещастя. От і нині мачуха вигнала по хмиз, а нам так хотілося бути вдома, до церкви піти, помолитися і попросити у святого Миколая…

Миколай. Подарунків.

Оленка. Ні! Йванко і я завжди молимо Бога, щоб мама на небі не забувала про нас, щоб приснилася, і щоб мачуха не знущалася.

Миколай. Якщо так – то  відкриюсь перед вами: не дідусь я, а святий Миколай.

Оленка (вражено вигукує). Не може бути!

Іванко. Ви?

Миколай. Отож-то – я. Ніс подарунки чемним дітям, але змучився, сів відпочити, Ангела відіслав у село, задрімав трохи, а в той час Лінь та Антипко викрали у мене мішок.

Іванко. Ти диви! Не перевелась іще нечисть.

Миколай. Я старий, не міг за ними гнатися; та й побачив уже, як тікали.

Оленка. А може, ми вам допоможемо, дідусю?

Іванко. Оленко, це ж не дідусь, а святий Миколай.

Оленка. Вибачте мені, отче.

Миколай. Бачу, діти, ви співчутливі, добрі. Але чи сміливі?

Оленка. Сміливі, отче.

Іванко. Ми допоможемо вам!

Миколай. Не злякаєтесь?

Іванко. Ні!

Оленка. Ні, що ви?!

Миколай. Тоді слухайте. Я встиг почути, коли втікали Антипко й Лінь, як хтось із них промовив: – …до Баби Яги… Думаю, що вони потягнули мішок у найтемнішу глушину цього лісу, де живе Баба Яга.

Оленка. Ого! Баба Яга!

Іванко. А ти казала – нема ніякої Баби Яги, Антипка… Що все це казки…

Миколай. Ні, любі мої, не казки. Адже нині має бути святкова ніч, тож все може трапитися… Ви готові допомогти мені?

Іванко. Я готовий!

Оленка. Я теж!

Іванко. Йдем, Оленко, знайдемо мішок.

Миколай. Зачекайте, діти, не кваптеся. Я хочу вас застерігти: на шляху  зустрінете багато незвичайного, різні пастки є в лісі. Чи готові ви їх подолати?

Оленка. Так.

Миколай. Пам’ятайте: ви повинні підтримувати один одного, бути ввічливими, добрими,  тоді й попадете до Баби Яги і переможете нечисть.

Оленка. Добре, дідусю. Ой, вибачте! Отче.

Іванко. Ходімо.

Миколай (навздогін). Хай вам Бог допомагає і ангел хоронитель! Якщо буде темно, покличте Місяця – він обов’язково допоможе! (до себе). Які добрі діти. Хай щастить їм. (Виходить).

 

Деякий час на сцені немає нікого, звучить тривожна таємнича музика, у якій відчувається вітер, шум дерев, крик сови, завивання вовків…На мітлі „залітає” Баба Яга.

 

Яга (до мітли). Тпру-у-у! Стій-но, не брикайся! (підходить на авансцену). Спекла я колобок. Щойно ось прилетіла від Кощія – в гості його запросила на вечерю… Але де ж це моя хатка?

 

Пробує свистати у два пальці, виходить спочатку лише шипіння, а потім все-таки – свист. Яга киває рукою, і з того боку „виходить”, квокчучи, хатка.

 

Яга. Де це ти вешталася? Знову нестися хочеш, сíдала шукала? (замахується мітлою на хатку і щось побачила у вікні). Ой лишенько! Куди колобок подівся?! (заглядає то з одного, то з іншого боку). Де він, смачне-е-е-нький, де він, кругле-е-е-нький? Чи не вкрав хто? (до хатки). Де колобок, куди ти його запропастила?!

 

Лінь та Антипко тягнуть мішок, Баба Яга в той час –  з іншого боку хатки.

 

Антипко. Хатинко, хатинко! Повернись до нас передом, а до лісу задом!

Лінь. …до лісу задом!

 

Хатинка, крекчучи, повертається.

 

Яга. Куди-и-и! До мене передом!

Лінь. До нас передом!

Яга. До мене! А це що за нечисть?! (побачила Лінь й Антипка). А-а-а! Це ви – Антипко і Лінь!

Лінь. Так, це ми. Може, досить кректати, в гості запрошуй.

Яга. Що ви волочитé, що це за мішок такий величезний?

Антипко. Я у Миколая… точніше – ми удвох його вкрали у Миколая.

Лінь. Там, напевно, подарунки.

Яга. О-о-о-о! Подарунки, подарунки, подаруночки. Як люблю я вас… Молодці, що прийшли. Нарешті і я матиму подаруночок! І не один. А ще Кощій увечері прилетить – от буде забава! Ля-ля-ля-ля-а-а (приспівує і пританцьовує). Ану – розв’язуйте.

Влітає Сорока.

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке! Хтось цим лісом зараз йде!

               Скре-ке-ке, скре-ке-ке! Хтось цим лісом зараз йде!

Антипко. Та невже?

Сорока. Так-так-так. Скре-ке-ке!

               Це Іванко сюди йде!

               Скре-ке-ке! І Оленка з ним іде!

Яга. Що за Оленка, Іванко? Звідки вони взялися тут?

Сорока. Скре-ке-ке! Це Миколай їх сюди направив!

Лінь (до Сороки). Киш, скрекотухо. (Сорока відлітає). А може, нам сховатись і ще й їх у полон забрати?

Яга. Непогана думка. Хай буде так.

Антипко (до Ліні). Берім мішок.

 

Яга сідає на мітлу і „вилітає”. Чути свист – вибігає геть і хатка, за нею – Антипко й Лінь, волочачи мішок… Приглушується освітлення, звучить таємнича музика; через усю сцену переходять Оленка та Іванко, а потім виходять з-за куліс під сцену.

 

 

Оленка. Іванку, почекай, я змучилась. Та й темніє уже.

Іванко. Воно й не дивно – стільки пройшли густезним лісом.(Оленка сідає на пеньок чи повалену колоду). Давай, Оленко, покличемо Місяця, нехай нам освітить дорогу.

Оленка. А й справді, як це ми раніше не здогадалися.

Разом кличуть: Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Іванко. Не чує. Спробуймо ще раз.

Знову разом: Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Оленка. Треба голосніше. (до дітей в залі). Діти, друзі! Допоможіть нам покликати Місяця!

Іванко. Нумо, разом! – Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

 

Світлішає, звучить веселіша музика, на сцену виходить яскравий серпик Місяця.

 

Місяць (починає з-за куліс). Чую! Чую!  Іду вже! Добрі люди прохають на допомогу. (до Іванка й Оленки). Що ви так пізно робите тут, у цьому густезному лісі?

Оленка. Шукаємо дорогу до Баби Яги.

Місяць. До Баби Яги?!

Іванко. Лінь приспала Миколая, а Антипко мішок із подарунками у нього вкрав.

Оленка. Пане Місяцю, будь ласка, покажіть нам дорогу.

Місяць. Покажу, чому ж не допомогти. Але маєте виконати моє завдання.

Іванко. Яке, Місяцю?

Оленка. Кажіть.

Місяць. Мені нудно тут. Заспівайте й затанцюйте – розвеселіть мене. Зумієте?

Оленка. А чом би й ні! Розважимо вас

Оленка й Іванко під музику співають.

 

Місяць. Дякую, дітки. Розвеселили мене, гарну пісню заспівали. Навчу своїх зірочок такого хороводу і кружлятимем з ними  у  небі… А тепер до справи: он тією дорогою дійдете до старого кремезного дуба, звідти і до хатки Баби Яги рукою подати.

Оленка. Ходімо, Іванку, бо можемо спізнитися – розтягне н