Мета. Виховувати любов до українських обе­регів, символів, які є невід'ємною частиною на­шої культури.

Обладнання. Карта України, обрамлена со­няшниками.(Сцена прикрашена рушниками, які обрамля­ють карту «Україна»),портрет Т.Г.Шевченка (вишитий), паляниця хліба на рушникові прикрашена калиною. фонограми, ноутбук;висвітлені робо­ти народних умільців-вишивальниць.

Епіграф: Хата без рушників, що сім'я без дітей.

 Плакати, написи:

1.  У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

2.  Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей зустрічати.

Звучить мелодія «Пісні про рушник».

Вчитель.

Від щирого серця до себе у гості

Запрошуєм вас!

З нами порадіти, дещо пригадати

В цей нелегкий час:

«На рушничок станем»,

В хату завітаєм з вами ми разом,

В ту хату - світлицю, що нас зустрічає

Маминим теплом.

(Учитель низько вклоняється присутнім і повертається на сцену. Знову звучить «Пісня про рушник». На сцену по черзі виходять дівча­та, у кожної на лівій руці рушник).

СЛІСАРЕНКО. Український. Оздоблений квітами, зірками, птахами... Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник — невід'ємна частка нашого побуту.

ПОВАРНІЦИН. Простий, скромно оздоблений рушник висить в кожній сільській хаті біля порога на кілочку. Ним витирають руки, з ним доять корову, пораються біля печі.

ІЩЕНКО. Рушник відомий ще з дохристи­янських часів. Його приносили в жертву богам, використовували в обрядах, рушник виконував роль ікони, до нього молилися.

СЛІСАРЕНКО. Найдавніші рушники вишива­лися узорами-символами, кожен з яких щось означав:

Ромб - поле;

Крапка - засіяне зерно;

Ламана лінія - вода;

Просто лінія - земля;

Квітки з'єднанні - зірки;

Дерево з гілками - символ родючості;

Голубки на рушнику - то символ любові, їх вишивали на весільних рушниках;

Ламана лінія - означала ще безкінечність життя і людського роду.

(У цей час декілька дівчат виносять по черзі рушники з різними узорами, а остання - з дере­вом життя, яка стає в центрі).

ПОВАРНІЦИН. Та найпоширенішим і найдавні­шим орнаментом українського рушника є дере­во життя. Це прекрасна квітка, чи букет квітів, верхня частина якого означала сферу богів, се­редня частина - то життя людей і всього сущого на землі, а нижня частина - то коріння, першо­основа і початок світу.

ІЩЕНКО. На рушникові можна побачити соняшники і виноград, ружу і барвінок, дубо­ві листя і жолуді, вишню і вербу. Калина на рушникові - то символ вірності і дівочої вро­ди, а калина з дубом - поєднання краси і сили. Маки - то символ печалі, їх вишивали на згад­ку про чоловіка, сина чи коханого, який заги­нув, не повернувся з війни.

СЛІСАРЕНКО. З квітами на рушниках пере­плітається пташиний світ: півень, зозуля, голуб і сорока, соловейко і різні фантастичні птахи. Найчастіше зустрічається на рушниках зозуля, то улюблена птаха українського народу. Зозуль­ка, зозуленька її називали, з нею пов'язували щастя   родини   і   порівнювали   її   з   ненькою, матір'ю.

(Дівчата з двох сторін сходяться до цент­ру   сцени. 

 Звучить   українська   народна   піс­ня «Летіла зозуля».

На сцену виходить одна з дівчат).

БАКУЛІНА.

Дивлю я мовчки на рушник,

 Що мама вишивала,

 І чую - гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

 Запахла рута - м'ята.

Десь тихо бджоли загули,

 Всміхнулась люба мати.

 І біль із серця раптом зник,

 Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

 Що мати вишивала.

 (Дівчина цілує рушник і вішає його або кладе на стіл).

ПОВАРНІЦИН. Колись давно на нашу землю сунули татарські орди. Вони спалювали села, вбивали дітей, забирали в полон дівчат і жінок. Чоловіки і хлопці йшли боронити землю і народ. Сили були нерівні. У тяжких боях гинуло багато українського народу. Ніхто не ховав тих людей, тіла їх були вимішані з землею татарськими кіньми. Тоді жінки поклялися з покоління в покоління носити жалобу за славними козаками. Тому, на українських вишивках переплітаються червона і чорна нитки: червона — кров, чорна — земля. Тому в житті любов завжди поєднується з журбою.

БЕЗСАЛА.

Рушники, рушники...

Тут червоне із чорним

Так магічно сплелось,

Що нагадує віхи життя.

І здається, він крилами зараз пригорне

І належить тобі те зболіле,

                                              святе каяття.

ІЩЕНКО. Решта рушників сяють різнобарв­ністю кольорів. І призначення в них різне. Так, прощаючись із хлопцем, дівчина дарувала йому на згадку вишиванку. А мати, проводжаючи сина з дому в далеку дорогу, дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

ГУСЄВА.

Проводжала сина в дорогу мати,

Вирішила сину рушник дарувати:

— Ой прийми, синочку,

Рушничок від мене

Від зла, від спокуси

Хай береже тебе.

Ой витягни, мій синочку,

Рушник вишиваний

Згадай хату ріднесеньку,

Та як було в мами!

Згадай маму і сестричку,

І рідного брата.

Згадай бабусю і дідуся,

ще й рідного тата.

Як згадаєш — не сумуй,

А трохи всміхайся.

Через рочок, через два

Додому вертайся!

(Пісня "Рідна мати". Муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).

ПОВАРНІЦИН.  Вишитий рушник. А на ньому хліб-сіль, одвічні людські символи. Дорогих гостей, за давнім українським звичаєм зустрічають хлібом-сіллю на рушнику. Це символ гостинності, добробуту.