Людство наприкінці XX – на початку  XXI ст.. вступило в нову фазу свого розвитку, яка може бути названа переходом до інформаційного суспільства. Для сучасного світу характерні тенденції глобалізації, формування нового світового порядку, посилення інтеграційних процесів, швидке та велике розповсюдження нових інформаційних технологій і комунікацій.

    У концепції загальної середньої освіти зазначено, що   XXI століття  - «це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського розвитку, рівень освіченості й культури населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу держави, а інтелект, національна свідомість, духовне і фізичне здоров’я як особистісні якості набувають усе зростаючого значення».

    Одне з першочергових завдань історії та правознавства – допомогти молоді побачити образи сучасності у світі минулого, надати можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства. Сприяти вихованню толерантності – це не тільки професійний, але й етичний і моральний обов’язок учителів історії та правознавства. Специфіка історії та правознавства як навчальних дисциплін полягає не тільки у знаннях закладених вчителем, скільки у різноманітності видів інформації, з яким учень працює.