ТЕМА:  Музичний зорепад французької естради.

МЕТА:

ØФормувати знання про походження шансону, на прикладах творчої діяльності Едіт Піаф, Патрісії Каас, Джо Дассена розглянути  й проаналізувати особливості розвитку французької естради ХХ-ХХІ століть, закріпити визначення понять шансон, шансоньє;

ØРозвивати здібності виявляти і розуміти головну думку іншомовної пісні; відчуття ритму та ансамблю під час колективного виконання пісень;

ØВиховувати естетичний смак, оцінне ставлення до музики.

ТИП  УРОКУ:  комбінований

ОБЛАДНАННЯ: музичний центр, CD-диски, фортепіано, портрети співаків, тексти пісень

              ХІД  УРОКУ:

1.Введення в урок. Привітання. Звучить пісня І.Шамо і Д.Луценка «Києве мій».

Учитель: Цією піснею автори  І.Шамо та Д.Луценко освідчуються в коханні своєму рідному місту; її мелодія є позивними українського радіо.

2. «Запуск уроку».

  Сьогодні ми познайомимось з піснями Франції ХХ століття. Давайте прослідкуємо, як автори й виконавці звертаються до свого слухача.

2.1.Гра «Відгадай мелодію».

 Скласти слово з початкових літер відгаданих у кросворді слів.

Ш

и

н

ш

и

л

а

 А

с

т

у

д

і

о

Н

о

с

к

о

в

«С

о

л

д

а

т

и»

О

г

і

н

с

ь

к

и

й

Н

о

к

т

ю

р

н

   Тіна Кароль

 «Відлітаю»

«Це  здорово»

 (фільм; пісня «Юність у чоботах»)

 «Полонез»

  Ф.Шопен

Учитель: Що означає слово «шансон»?

Звучить «Вальс» Ж.Бреля. Згадаємо твір (6 клас). Його автором і виконавцем є шансоньє. Слово з французької звучить як «пісня; народна пісня». У наші дні термін «шансон» набув нового значення. Мистецтво шансоньє, насправді, це – маленький театр, де співак «проживає» історію пісні.

3.Презентація нового матеріалу.

Учні розповідають повідомлення, які приготували вдома.

А)  Найвидатнішою французькою естрадною співачкою ХХ століття є Едіт Піаф» (Гассіон). «Це – зірка, котра одиноко згоряє від внутрішнього вогню в нічному небі Франції», – писали про неї сучасники. «У свої пісні я вкладаю  все найпотаємніше, найдорожче, усю себе, свою душу, серце, свою любов».., - висловлювалась співачка.

   Виховували майбутню зірку батько та бабуся. У ранньому дитинстві перенесла грип і на 3 роки втратила зір.

  Едіт ніколи не навчалась ані в школі, ані в музичному училищі. До кінця життя вона писала з помилками, не знала нот, а коли створювала мелодії, то награвала їх на роялі одним пальцем. Вона мала природжений абсолютний слух, що й допомагав їй згодом почути в оркестрі, що складався з  80-ти музикантів, фальшиву ноту, яку пропустив диригент.

  Коли Едіт виповнилось 8 років, вона почала виступати з батьком на вулицях, у казармах, на майданах під час народних гулянь. Батько розкладав невелику ковдру та виконував нескладні акробатичні етюди, а донька збирала мідяки, а наприкінці виступу співала «Марсельєзу».

  У 16 років почала самостійне життя. Голод, холод, хвороби, народження і смерть доньки – все це пережила молода жінка. Пізніше на її шляху зустрівся директор театру «Жерніс» Луї Лепле, дав їй псевдонім «Мом Піаф» (маленький горобчик), вивів з вулиці на сцену, але недовго займався її творчістю. Після вбивства Л.Лепле Едіт стала отримувати пропозиції щодо роботи; обрала кабаре «Одетта». На батьківщині публіка відносилась до неї холодно, бо газети писали про її причетність до вбивства Л Лепле.

  Одного разу Едіт вдалося здійснити подвиг. Це було під час війни. Її запросили до маленького німецького містечка, у табір до військовополонених французів.Вона поїхала й виступила перед полоненими французами, що було для них великою радістю. А потім попросила у коменданта табору дозволу сфотографуватися на пам’ять із полоненими. Комендант дозволив, і Едіт відвезла до Парижу фото, де вона серед 120 полонених. Коли повернулася, віддала збільшити цей знімок. Замовивши 120 фальшивих фотографій (кожне обличчя окремо), наклеїла на документи і зуміла дістати для кожного печатку поліцейського управління. А потім знову попросилася на концерт до того самого табору. Її запросили. У валізі з подвійним дном вона провезла 120 документів, що змогла віртуозно передати полоненим разом зі своїми автографами. Якби її викрили, то негайно б розстріляли.

   Пізніше – життя у Нью-Йорку, нові труднощі. Знов втрата коханої людини (Марсель Сердан загинув у авіакатастрофі). Репертуар Едіт набував трагічності. Її найкращі пісні – сповідь самотньої, кинутої жінки.

  Едіт Піаф так високо піднесла жанр французької вуличної пісні, як не змогла зробити жодна естрадна співачка. Вона співала по-народному, то знижуючи голос до шепоту, то підносячи його до оперного звучання.

  В останні роки життя вона зі значним зусиллям пересувала ноги, і потрібно було бачити цю нелюдську впертість та силу, щоб володіти  власним голосом, ні в чому не знижуючи майстерності, а отже, зачаровувати аудиторію. Едіт потрапила до лікарні надовго.

  11 жовтня 1963 року Едіт Піаф не стало.  «Маленька Піаф, яка прийшла з вулиці, щоб стати Едіт Піаф, відзначила свою епоху талантом, не схожим на жодний. З її тепла вийдуть нові знамениті голоси, яким вона дає наснагу, і вони служитимуть пісні, тому що пісня, яка входить у серце натовпу, - так само є вічною, як любов і життя».

  Едіт Піаф стала музою для багатьох шансоньє: Шарля Азнавура, Шарля Дюмона тощо .Зазвичай справжній шансоньє сам пише й виконує свої пісні. Для неї ж було зроблене виключення – вона виконувала одну з кращих пісень Ш.Дюмона «Ні, я ні за чим не жалкую».

    Сприймання музики: Ш.Дюмон «Ні, я ні за чим не жалкую» (у виконанні Е.Піаф). 

3.2.Пісенна традиція шансону розвивалася і в творчості співака та композитора Джо Дассена – однієї з найвизначніших постатей в історії французької легкої музики. Його пісні часто звучали зі сцени «Олімпії», очолювали хіт-паради французької естради на початку 70-х років.

  Народився майбутній співак у Нью-Йорку у мистецькій сім’ї, рано почав складати пісні. Студентом підробляє як водій вантажівок, бармен, а навчається на етнолога.  Захоплення музикою переважало усю його діяльність. Джо Дассен починав як виконавець фолку,який  протипоставлявся у 1960-рр. у Франции хвилі йе-йе. На його ранніх платівках нерідко зустрічаються адаптації американських народних пісень, а також стандартів Ледбеллі, Тома Пекстона та інших. Частина пісень на альбомах записана на английській мові (английська — рідна мова Джо Дассена, на відміну від французької, хоча його іноземний акцент на французьких записах практично непомітний).

  У кінці 1960-х рр. Джо Дассен відходить від фолк-репертуару на користь    більш традиційної поп-естради. Він рідко пише власну музику (виключення складають пісні, написані для інших виконавців, наприклад, Сержа Реджані або Карлоса). Основу репертуару Джо складають у цей час пісні — адаптації зарубіжних хітів (часто англомовних). Як правило, саме у виконанні Дассена вони набувають популярності та залишаються в історії поп-музики (випадок з Les Champs-Elysées, L'été indien). Однак у кінці кар’єри він робить поворот до фолку з елементами року і працює з Тоні Джо Уайтом над альбомом Blue Country, який виявився для нього останнім.

  Він захистив докторську дисертацію з етнології.

  Його перша платівка носила назву «Музичний фольклор Америки і не принесла успіху.Та справжня популярність прийшла, коли він заспівав шансон французькою мовою. 

 Голос Дассена — приємний баритон хриплуватого тембру, з теплими,  інтонаціями. Виключна музикальність дозволяла Дассену тонко відчувати вокалізацію європейських мов, на яких він співав, насичувати матеріал пісні різноманітними інтонаціями. Великий співочий талант поєднувався у Дассена з природженим артистизмом і виграшною сценічною  зовнішністю — спортивною фігурою, красивим пишним волоссям, мужнім та симпатичним обличчям з багатою мімікою. Дассен володів тонким художнім смаком і почуттям стилю, був вишуканим на сцені. Голос і зовнішній вигляд співака прекрасно лягали на кіноплівку і аудиозаписи. В результаті Дассен залишився одним з видатних майстрів шансону. Помер співак у 42 роки від серцевого нападу.

Сприймання музики: Джо Дассен  «Бабине літо».

 3.3. Патрисію Каас можна вважати наступницею Едіт Піаф у французькій естраді. Патрисія Каас — найменша дитина багатодітної сім’ї. Має п’ять братів і одну сестру. Сім’я Каас жила під Форбаком, департамент Мозель, регіон Лотарингія, Франція, поруч з германським кордоном. Її батько — шахтар Жозеф (Йозеф) Каас — германолотарингець з французьским громадянством, а її мати Ірмгард — німка з Саару. Каас росла у Стиринг-Венделі, котрий знаходиться між Форбаком і Саарбрюккеном. До шести років  вона говорила тільки на німецькому діалекті Platt (Saarländischer Dialekt). Франко-німецьке походження Каас стало причиною її постійного інтересу в покращенні відношень між цими двома країнами.

Матір підтримувала захоплення Каас співом з ранніх років: у віці восьми років Каас вже  співала пісні Сільви Вартан, Даліди, Клода Франсуа і Мірей Матье, а також англомовні пісні, на зразок, «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Перший великий успіх прийшов до неї, коли она отримала призове місце в пісенному конкурсі. Уже в ці роки Каас співала своїм характерним «хриплуватим» голосом, котрй потім будуть порівнювати з голосом Эдіт Піаф и Марлен Дитрих. З 9 років вона заробляла голосом на хліб своїм братикам і сестрі, оскільки родина втратила маму. Звичайно, трагізм і надлом залишили незабутній відбиток у її душі, звідси – сумні, елегійні пісні.

   Каас  зробила свій перший крок у професійному музичному бізнесі у віці 13 років, коли вона за допомогою брата Егона підписала контракт із саарбрюккенським клубом «Rumpelkammer». Каас узяла псевдонім «Pady Pax».  У 16 років вона прийняла запрошення модельного агентства в Меці. Патрисія  робить перші спроби  увірватися в музичный бізнес, які, однак, ні до чого не приводять; продюсери вважали, що світ не потребує другої Мирей Матье. Але продюсер знайшовся — це був архітектор Бернард Швотз. Саме він буде вести Каас до її  перших  успіхів. У 19 років її продюсером стає Жерар Депардьє. Істотна формула успіху Патрисії – це її постійні гастролі. По сьогоднішній день вона весь час --  у зарубіжних поїздках.

У 2008 році Патрисія Каас сумісно з російськой групою Uma2rmaH виконала пісню «Не позвонишь» на російській мові, але перший куплет на французькій, — її перша сучасна російськомовна пісня; раніш на своїх концертах  вона виконувала по-російськи  старовинну пісню «Очи чёрные». Співала  по-російськи «Мне нравится, что Вы больны не мной», пісню з фільму «Ирония судьбы, или С лёгким паром».

       У травні 2009 року представила Францію на конкурсі Євробачення, а 18 жовтня 2009 року  виступала з концертом у Барнаулі, у Палаці спорту і видовищ. Стилістика музики «мадемуазель, котра співає блюз» не є класичним шансоном, це, скоріше, суміш поп-музики і джазу.

   В альбомі П.Каас чимало пісень, присвячених реальним людям. Одна з них – «Бессі» - це розповідь про королеву блюзу Бессі Сміт, яка передчасно пішла з життя тому, що не отримала термінової допомоги  у ДТП, оскільки була чорношкірою.

     Сприймання  музики: П.Каас  «Бессі».

4. Закріплення теми уроку. Тест-вікторина.

а) Шансон – це :

ü з французької «народна пісня»;

ü з англійської «народна мудрість»;

ü з української – шанс потрапити на ТБ.

     б) Едіт Піаф – псевдонім співачки, який означає:

üзолотий голос Парижу;

ü«маленький горобчик»;

üвиконавець пісень  Едіти  П’єхи.

в) Джо Дассен починав творчість з пісен:

üросійськомовних;

üангломовних;

üна французькій мові.

г) П.Каас у 2009 році приймала участь у конкурсі:

ü«Сопот»;

ü«Євробачення»;

ü«Сан-Ремо».

д) Хто з французьких співаків виконував пісні Ш.Дюмона:

üДжо Дассен;

üЕдіт Піаф;

üПатрисія Каас.

е) Патрисія Каас  у  2010 році  була  гостею в Україні на:

üшоу «Голос країни»;

ü«Пісня року»;

üшоу «Х-фактор».

5.Розспівування. Розучування пісні:  Ф.Лей «Історія кохання».

6. Виконання: М.Дунаєвський  «Все пройдет».

7. Рефлексія.

·        Чи відрізняється поняття «шансон» для французів ХХ-го  і українців ХХІ століття?

·        Яких сучасних французьких виконавців ми можемо назвати видатними?