Народознавство - це наука про націю, людину у її зв'язках із природою, мовою, історією, побутом, обрядами та звичаями, усною творчістю. Це важливий і могутній чинник навчання і виховання, розвитку особистості й оздоровлення суспільства.

Процес формування особистості засобами народознавства являє собою взаємозв'язану діяльність вчителів і учнів у розвитку моральних почуттів і рис поведінки, а саме любов до Батьківщини, відданість їй, активну працю на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, звичаїв   народу,   дбайливе   ставлення    до   історичних   пам'яток,   традицій,обрядів.

Проблема  вивчення   народознавства  вимагає  найпильнішої уваги  досебе не тільки з боку педагогів, але й всього суспільства. Тут йдеться про виховання юної зміни, про моральний світ майбутніх поколінь.

Діти повинні відчути себе не на словах, а на ділі спадкоємцями духовних скарбів народу! К.Г.Стеценко - український композитор, доводив, що красу, як вічну правду життя, для розвитку в дітях художнього почуття,   ми   повинні   черпати   у "великій   скарбниці   української   народної творчості".

Уроки народознавства приваблюють учнів. Діти - творці всіх заходів;   вони   знайомляться   з давніми   обрядами,     звичаями,   традиціяминашого народу.

Найголовніше - це те, що діти збагачують душу і серце високими думками   і   глибокими    почуттями   -   вірності   батьківській   хаті,   маминійпісні, рідній землі. Батьківщині.

Виховання учнів засобами народознавства відбувається під час вивчення основ наук (історія, географія, мова, література, біологія, музика й співи, малювання, трудове навчання). На таких уроках учитель знаходить прийоми і засоби прилучення учнів до народних джерел, органічно поєднує навчальний матеріал підручника з місцевим краєзнавчим. Це сприяє кращому засвоєнню знань з даного предмета.

Основна мета факультативного курсу «Українське народознавство  в умовах полікультурного суспільства» - формувати навчально-виховний процес так, щоб кожен учень добре знав свій народ, а в ньому пізнав себе.