«Музикотерапія.  Музика  і наше здоров’я».

Тип проекту:  інформаційно-практико-творчий

Актуальність теми:

   Що є музика в житті людини? Для одних - серйозна праця, для інших - просто розвага. У будь-якому випадку  це – феноменальне явище. Сила впливу музики здатна змінити відношення людей до життя, зміцнити силу волі, виховати благородність, честь, мужність, доброту і любов.

   Взаємовідношення музики з людиною дивовижні. Мелодичні звуки вершать чудеса – в людині пробуджується, перетворюється душа, змінюється стан, настрій. Музика володіє над нашими емоціями, які, виявляється, навіть перемагають  фізичний біль…

   Музика  існує  в нашому  житті  як живе знання і уявлення людини про самого себе, як засіб самопізнання і самовираження. Сприймання  і розуміння музики полягає  у відчутті її  зв’язками, м’язами, рухом, диханням. Використовуючи  класичну музику  з метою  музичної терапії, не слід  забувати, що серед творів сучасної  легкої музики, в тому числі серед  джазу і року, можна  знайти чимало таких, які можуть бути  використані з терапевтичною метою.

  Усі музичні твори можна умовно розділити на активізуючі, тонізуючіі заспокійливі. Сприймання  музики тісно пов’язанез розумовими процесами, тобто потребує уваги, спостережливості, кмітливості. Музика, яка сприймається  слуховим рецептором, діє на загальний  стан  усього організму, викликає  реакції, повязані іззміною кровообігу, дихання.

  Проект призначений для   формування музичної культури  школярів,  розвиває здатність жити в світі музики і правильно розуміти її, виховує потребу у фізичному і духовному самовдосконаленні

Мета проекту:

 1) формувати художні знання та уявлення учнів через пізнання особливостей мистецтва як складової культури, систему естетичних цінностей як інтегральну основу світогляду, здатність до художньо-творчої самореалізації;

2) розвивати естетичні почуття та переживання, пов’язані із сприйняттям різнохарактерних музичних творів, розширювати культурно-пізнавальні інтереси, розкрити  творчий потенціал учнів;

3) виховувати ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, збагачувати емоційно-почуттєву сферу, досліджувати вплив творів різних музичних жанрів на настрій, характер, стан здоров’я;

Методичний паспорт проекту «Музикотерапія. Музика і наше здоров’я»

Автор проекту: Бордунова  Наталя  Юріївна, учитель музичного мистецтва ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 м. Первомайський;

Учасники проекту: учні 8-Б класу

Тривалість проекту: 1 семестр 2013-2014 н.р.

Основні форми реалізації проекту: уроки з музичного  мистецтва, відвідування музичних заходів, самостійна дослідницька діяльність.

Очікуваний результат: формування потреби у спілкуванні з мистецтвом, виховання ціннісного ставлення до музики як здоров’язберігаючого засобу.

Гіпотеза:

Учні, усвідомивши значимість музичного мистецтва у житті людини, ознайомившись з кращими зразками культурної спадщини,  духовно збагачуються, зміцнюють стан фізичного здоров’я.

Хід роботи над проектом

1.Підготовчий етап. Музикотерапія – наука про лікування музикою.  Вплив музики на психоемоційний стан людини. Результати досліджень вчених, медиків.  (учитель, учні) – вересень

2.Підбірка прикладів музичних творів, звуків природи, які справляють позитивний вплив на здоров’я людини. (учні 8-Б класу) – жовтень

3.Дослідження груп учнів (2 групи) щодо впровадження методу музикотерапії на власній практиці – сприймання різножанрової музики і вплив її на внутрішній стан учнів. (учні 8- класу) – жовтень-листопад

 4.Підготовка презентації з теми проекту  (учитель і учні) – листопад

 5.Створення й інсценізація  літературно-музичної композиції  «Лікар-музикант»   (учитель та учні) –  січень                                

   1.Підготовчий етап .  Планування питань, завдань проекту.  Висування ідей,  аргументація думок, впровадження матеріалів проекту у життєвій практиці.                                                                     

    - Що таке музикотерапія?

   - З яких часів її використовують?

   - Музикотерапія – це наука чи спосіб лікування?

   - Як діє музика на людину?

   - Які недоліки, стани здоров’я долає музикотерапія?

   - Чи  можна застосовувати цей метод, не являючись лікарем?

   - Чи є побічні ефекти у музикотерапії? Існує шкідлива музика?

   - Як можна лікуватись музикою у домашніх умовах? У колективі?

   Цей ряд запитань першочергово вирішується у нашому проекті.  Для того, щоб на практиці застосувати музикотерапію, слід визначити її першоджерела, принципи, способи дії.

       Інформацію з теми збирали учні, висновки робили разом з учителем на уроках музичного мистецтва.

    Музикотерапія (музична терапія) — це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу — фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну — з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо. Музикотерапія сприяє розвиткові потенційних якостей особи чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищого ступеня внутрішньо- чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи  лікування. Теоретичною базою музикотерапії як науки є такі дисципліни, як клінічна терапія, біомузикологія, музична акустика, теорія музики, психоакустика, прикладне музикознавство, музична естетика і порівняльне музикознавство. Клієнт може бути скерований на курс музикотерапії своїм лікуючим лікарем, психологом, психотерапевтом, лікарем медпункту за місцем роботи чи навчання, однак наявність лікарського скерування для проходження такого курсу не є обов'язковою.

   Нині музикотерапія як оздоровча дисципліна поширена в усьому світі. Освіту за цією спеціальністю можна здобути у країнах Європи (Австрія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Угорщина, Фінляндія, Франція), Азії та Океанії (Австралія, Ізраїль, Корея, Таїланд) й американського континенту (Сполучені Штати Америки, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Канада, Колумбія, Куба, Мексика, Перу, Пуерто-Рико, Уругвай, Чилі).

   Застосування музики з терапевтичною метою бере свій початок з доісторичної доби, адже музика була частиною "магічних", релігійних та цілительських ритуалів. Однак першими письмовими пам'ятками, де згадується про вплив музики на людське тіло, є єгипетські папіруси, знайдені англійським археологом  Пітрі у 1889 р. Ці папіруси датуються 1500-м р. до н.е. Музика в них описана як засіб, здатний зцілювати тіло, заспокоювати розум та очищувати душу. Єврейський народ також послуговувався музикою при лікуванні фізичних і психічних захворювань. Саме цими часами датуються перші повідомлення про застосування музикотерапії.

   Наукові підвалини музикотерапії було закладено в античній Греції. Основні представники:

à  Піфагор: вважав, що існує музика світил, що виникає під час їхнього руху й відображає математичні співвідношення між ними. Математичні поняття було опрацьовано для пояснення гармонії, що існує в музиці, у Всесвіті та в душі людини; тож психічні захворювання було визначено як результат гармонічного чи музичного порушення в останній, а музика — наділена здатністю відновлювати втрачену гармонію.

à  Платон: вірив у божествене походження музики й у те, що вона може тішити богів і тамувати їхній гнів. У своїй праці “Республіка” зазначав важливість музики для освіти молоді й обґрунтовував, чому слід виконувати одні мелодії та відкидати інші.

à  Аристотель: йому належить перша теорія про значний вплив музики на людське буття. Ця теорія — теорія Етосу — зокрема, твердить, що музика створює різні стани душі.

З   XIX століття починається відродження музикотерапевтичної практики.

У 1899 р. невропатолог Джеймс Л.Корнінг провів вперше дослідження з використанням музики для лікування пацієнтів. Перші наукові праці, що досліджують механізм впливу музики на людину, з'явилися в кінці ХІХ - поч. XX століття. У роботах В. М. Бехтерєва, І. М. Догеля, І. Р. Тарханова та інших з'являються дані про сприятливий вплив музики на центральну нервову систему, дихання, кровообіг.

   На зміну емпіричному етапу використання музики прийшов етап експериментально-фізіологічних досліджень. Під керівництвом В. М. Бехтерєва в 1913 р. в Росії було засновано «Товариство для визначення лікувально-виховного значення музики і гігієни». Перша згадка про застосування музичної терапії в журналі Американської музичної асоціації датована роком 1914.

   В медицині музикотерапію почав застосовувати французький психіатр Еськіроль. В 30-х роках музикотерапію використовували німецькі терапевти при лікуванні виразки шлунку, швейцарські — при лікуванні легких форм туберкульозу. Австрійські акушери за допомогою музики знеболювали пологи. Використання музики і звуку як анестезуючого засобу стало застосовуватися і в стоматологічній і хірургічній практиці. Вся ця практика стала основою розвитку музикотерапії після другої світової війни.

   Як навчальна дисципліна, музикотерапія вперше з'явилася в 1918 році у Колумбійському університеті (США), її розробником стала Маргарет Андерсен, музикант з Великобританії. Поступово була усвідомлена необхідність розробки академічних програм підготовки професійних музикотерапевтів і в інших навчальних закладах, а 1975 в Лондоні був заснований Центр музичної терапії.

   У другій половині XX століття інтерес до музичної терапії і механізму її впливу істотно зріс. Зрослий технічні можливості в дослідженні фізіологічних реакцій, що виникають в організмі в процесі музичного сприйняття. Було показано, що музика активно впливає на функції всіх життєво важливих фізіологічних систем, інтенсивність різних фізіологічних процесів дихання та серцево-судинну систему кровообіг, призводить навіть до певних гормональним та біохімічним змінам. У багатьох країнах Західної Європи і США виникли і набули великої популярності музико-психотерапевтичні центри: у Швеції та Австрії — Osterreichisch Gesellschaft zur Forderung der Musiktherapie, Швейцарии — Schweizer Forum fur Musiktherapie, Німеччині — Arbeitsgemeinschaft fur Musiktherapie.

    Дотепер музична терапія  набула  поширення в усьому світі і з середини ХХ століття розвивається як окрема індустрія. Швидкому поширенню музичної терапії сприяє системна криза медичної допомоги, загальний негативний соціальний фон. Експерименти ведуться у кількох напрямках: вплив окремих музичних інструментів на живі організми, вплив музики великих геніїв людства, індивідуальне вплив окремих творів композиторів, вплив на організм людини традиційних народних напрямків в музиці, а також сучасних напрямків, перинатальна музикотерапія.

   Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і в перекладі означає «лікування музикою». Існує багато визначень поняття музикотерапії. Наприклад, Німецьке товариство музикотерапії визначає її як "практично зорієнтовану наукову дисципліну", тісно пов'язану з медициною, суспільними науками, психологією, музикознавством та педагогікою. Значна частина вчених вважають музикотерапію допоміжним засобом психотерапії, засобом специфічної підготовки пацієнтів до застосування складних терапевтичних методів. Інші автори визначають музикотерапію як:

·        Контрольоване застосування музики у лікуванні, реабілітації, освіті і вихованні дітей і дорослих, що страждають на соматичні і психічні захворювання;