Наприкінці ХХ ст. людство вступило в стадію розвитку, що одержала назву постіндустріальне або інформаційне суспільство, а теза відомого дослідника масових комунікацій Г. М. Маклюена, наведена як епіграф, одержала нове підтвердження.

Розповсюдженим є  судження про те, що “ми живемо в столітті інформації й комунікацій”, а це не зовсім вірно, оскільки й інформація, і комунікації були завжди, але постіндустріальне суспільство унікально тим, що його характеризує винятково швидкий розвиток інформаційних і комунікативних технологій, а їхні можливості стають безпрецедентними для розвитку людини, для ефективного рішення багатьох професійних, економічних, соціальних і побутових проблем.

Сучасні інформаційні й комунікативні технології, які створені аж ніяк не для потреб системи освіти, ведуть до справжньої революції в освіті. На сьогоднішній день можна відзначити, що система освіти вбудовується в сітьовий світ, де вже міцно зайняли своє місце засоби масової інформації, реклама, банківська система, торгівля й т.п.