Мені завжди імпонували люди, які мали і вміли відстоювати свою точку зору. І це було не звичайне критиканство, а чітка і продумана позиція. А така позиція формується тільки в результаті переконань. Тому я завжди мріяла саме такими бачити своїх учнів.

 Я – викладач історії не тільки за дипломом, а й за покликанням, і своєю професією дуже пишаюся. Мій девіз - постійний розвиток, самовдосконалення, адже, навчаючи інших, я навчаюся сама.

Був час, коли деякі учні задавали мені питання «А для чого історія трактористові, кухарю, фермеру?». Сьогодні сама наша реальність дає відповідь на це питання. Інтерес до вивчення історії, а також усвідомлення актуальності для цивілізаційного поступу України процесу виховання патріотів з активною громадянською позицією дуже високі.

Маю стійке переконання, що кожний викладач повинен формувати свою власну педагогічну систему, яка відповідає його викладацьким здібностям і допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях.

Багато років я працюю над проблемою «Формування критичного мислення учнів на уроці історії як складової інформаційно-комунікаційної технології». Саме за вміння критично мислити виставляються найвищі бали згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень. Типовий учень володіє лише такими ознаками критичного мислення, як: вміння заявити про свою позицію та навести кілька простих положень на підтвердження власної думки. Тобто, учні володіють лише елементарними правилами розмірковування. Що цікаво, то це те, що вони дуже рідко намагаються спростувати протилежну думку, а прагнуть лише відшукати докази своєї власної позиції, не враховують факти, що суперечать їхнім поглядам.