Сучасний світ переживає процес докорінного переосмислення домінант в організації стосунків особистість - суспільство ”, особистість - держава ”, суспільство - держава ”. Новітні інформаційні та науково-технічні досягнення відкривають перед людиною небачені перспективи особистісного розвитку та самореалізації, небувалу свободу вибору. Водночас, на людину покладається безпрецедентна відповідальність за їх реалізацію, за успішне здійснення власного життя в нових соціально-економічних та соціокультурних умовах.

Важливо, що сучасна людина, рівень її розвитку, її особистих, культурних та професійних якостей є результатом освітньої (соціально-виховної) діяльності уповноважених ним закладів освіти. Освіта має і повинна відіграти провідну роль у формуванні здатності і готовності молодої особистості  ефективно здійснювати власну життєдіяльність та трудову діяльність, досягати життєвого успіху в нових суспільних умовах .

Конкретним проявом трансформаційних змін у сфері освіти є перехід від класичної, знаннєво-просвітницької та технічної парадигми середньої освіти до сучасної, особистісно - зорієнтованої. Конкретним втіленням особистісно-зорієнтованої освітньої парадигми є компетентнісно-зорієнтований підхід націлений на системне формування життєвої компетентності учнів.

Пізнавальна компетентність – одна з  ключових, що відслідковується в системі регіонального моніторингу якості освіти.

Пізнавальна компетентність має на увазі навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями. Працюючи над формуванням пізнавальної компетентності, мабуть, найважливіше забезпечити уміння навчатися. Навчання – це важка праця і зовсім не кожен учень готовий до цього.  Як зробити навчання більш цікавим, доступним до учня?  Як зробити так, що б учень бажав навчатися, міг оперувати знаннями, підвищив навчальні досягнення?

Кожен учитель шукає свої відповіді на ці запитання. Одним  з доцільних засобів, спрямованих  на вирішення поставлених питань є застосування в навчальному процесі дидактичних ігор, як одного з засобів, сприяючих розвитку розумової діяльності, формуючих пізнавальну компетентність.

І ще один важливий момент. Ви помітили, що діти зараз грають не так як їх батьки, як їх дідусі? Гра, в уяві сучасних підлітків, повинна бути комп’ютерною, або мобільною. Поступово,  гра втрачає дві свої важливі функції: розвивальну і виховну. Важливо повернути гру в життя дитини в повному обсязі, так щоб вона виконувала всі три задачі, які виконувала з покон віку: навчала, розвивала, виховувала.